Донецк Форум. Донецкий форум.
   Здесь место есть политике и вздору... Удачи Вам! Я - ваш! Донецкий форум. ;)
 
ДОНЕЦКИЙ ФОРУМ - СПРАВОЧНАЯ ДОНЕЦКА
ИСТОРИЯ КАРТА ПОГОДА ДОНЕЦК ПОД ДНР НОВОСТИ
ПОЕЗДА (ЖД) АВТОБУСЫ ТАКСИ ФОТО ГОСТИНИЦЫ
WI-FI ВЕБ КАМЕРЫ БАЗА 09 ПРОВАЙДЕРЫ ОБЛАСТЬ
КИНОТЕАТРЫ ТЕАТРЫ ФК ШАХТЕР КЛУБЫ КАФЕ
ШКОЛЫ РАБОТА ИНСТИТУТЫ ТАНЦЫ ОБЪЯВЛЕНИЯ
БАНКИ АВТОСАЛОНЫ АПТЕКИ БОЛЬНИЦЫ РАЙОНЫ
МЕНЮ РАЗДЕЛОВ
Вернуться   Донецк Форум. Донецкий форум. > ИСТОРИЯ > Мировая история


Мировая история Европа. США. Азия. Вторая мировая война (ВОВ), СССР, НКВД, дивизия СС...


Закрытая тема
 
Опции темы Оценить тему Опции просмотра
Старый 24.12.2019, 14:16   #13411
Аватар для Веремей
Сообщений: 6,437
Очки репутации: 44,306
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @Free Bird Посмотреть сообщение
Ты должен говорить это "здрасьте"
Я всім кажу, або Добрий день, або Добрий вечір,чи Доброго ранку, мені не важко. Коли в місті знаходжусь, то здороваюсь тільки з знайомими, чи з тим до якого в мене є діло.
Веремей на форуме  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Старый 25.12.2019, 13:13   #13412
наследник Железного трона
Аватар для Jon Snow
Сообщений: 43,292
Очки репутации: 378,416
Группа: Жители Донбасса
Адрес: Город-герой
Доп. информация
По умолчанию

Секта Свидетелей Советского Пломбира.


Сообщение добавлено в 13:43



Сообщение добавлено в 14:13

Композитор Николай Леонтович, создавший легендарный "ремейк" украинской народной песни "Щедрик", был убит НКВД...

Цитата:
Два рідкісні документи віднайшла після багатьох років пошуків завідувачка відділу Вінницького обласного краєзнавчого музею Лариса Семенко. Фонди музею поповнив товстий щоденник відомого українського письменника Степана Васильченка — звіт про подорож першої мандрівної капели «Дніпросоюзу». В ньому йдеться, зокрема, про одного з найближчих друзів Леонтовича — Гната Яструбецького, одного з перших солістів названої капели, а пізніше —адміністратора цього колективу.

Як і Леонтович, Яструбецький родом з Поділля. Л. Семенко встановила, що місцем його народження є село Жолоби, це в Томашпільському регіоні на Вінниччині. Г. Яструбецький записав детальну розповідь батька Леонтовича про те, як розігралася трагедія, що закінчилася вбивством композитора. Він зібрав найбільше матеріалів про життя і творчість друга, написав біографію композитора (народився Леонтович у Селевинцях Немирівської волості Брацлавського повіту 1 грудня 1877 року). Гнат Васильович був одним з ініціаторів створення Музичного товариства Леонтовича (МТЛ). Все це він зафіксував у своєму щоденнику.

Віднедавна обидва названі щоденники — С. Васильченка і Г. Яструбецького — стали власністю обласного краєзнавчого музею. Частину цих матеріалів пані Семенко використала у підготовленій нею документальній книзі «Їх об’єднала пісня Леонтовича». Об’ємне видання на 250 сторінок тексту супроводжується 40 фотознімками. Авторка сподівається на те, що її книга побачить світ до кінця нинішнього року. 1 грудня — 130-та річниця з дня народження композитора, і це був би гарний подарунок шанувальникам таланту композитора до його ювілею. У своїй книзі Л. Семенко дослідила біографії диригентів хорових колективів імені Леонтовича, зокрема, в Тульчині та Вінниці. П’ятеро з них потрапили під репресії у 1937 році. Їх звинувачували в організації контрреволюційної змови. Пізніше трьох реабілітували —Левицького, Філіповського та Папа-Афанасапуло. Доля диригента Шпанівського залишається невідомою. Матеріали справи ще одного керівника хору — пана Раїнського авторка книги поки що не віднайшла.

У 1921 році, після смерті Леонтовича, в Києві створили комітет вшанування його пам’яті. На його засіданні запланували поїздку на Поділля. Адже саме там залишалася творча спадщина композитора. Вона могла бути втрачена безповоротно. Загадкою залишалися причини загибелі митця. Їх також планувалося дослідити. Виконання цих двох доручень покладалося на Гната Яструбецького. Він разом із Леонтовичем навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, а потім працював у Тульчині на Вінниччині. Музичні вечори, концерти були їхнім спільним дітищем. Навколо талановитих митців гуртувалася обдарована молодь. Так, учень Леонтовича Микола Покровський пізніше став диригентом Одеського оперного театру. Сам Яструбецький мав чудовий голос. Не дивно, що його запросили солістом до першої мандрівної капели «Дніпросоюзу».

Кореспондентом капели був письменник Степан Васильченко. Але є в його щоденнику записи, зроблені рукою Яструбецького. Як адміністратор, він мав право робити свої нотатки. Писав їх зазвичай на полях. Пані Семенко спершу не могла зрозуміти, хто ще доповнював записи. Аж поки не співставила почерк...

На рідне Поділля Г. Яструбецький вирушив у лютому 1921 року, а повернувся до Києва у травні того самого року. «Це була вельми важка і небезпечна подорож», — написав він у своєму щоденнику. Крім нього, такі само мандати на збирання матеріалів комітет вшанування пам’яті Леонтовича видав ще двом дослідникам. Але найбільше матеріалів привіз Г. Яструбецький.

Найперше дослідник поїхав у село Марківку, що в Теплицькому районі на Вінниччині, до батька композитора. Хотів із перших уст довідатися, що ж трапилося того січневого дня з його сином. Ось що розповів батько. У суботу, 9 січня 1921 року, Микола Леонтович був у Тульчині. На прохання сестри Вікторії він поклав на ноти «Заповіт» Шевченка.

Під вечір, у той же день, приїхав кіньми в Марківку. Ще не встигли обмінятися новинами, як на подвір’я в’їхала підвода. «Була шоста година вечора по сонцю» — так дослівно записано в щоденнику. І далі: «До хати зайшов молодий, 22—23-х років, середнього зросту чоловік. Темний блондин, без вусів і бороди. Руки мав холені з довгими пальцями. Гарно вбраний. Пальто з каракулевим коміром. На голові кепка. Розмова російська, солдатська. Попросився переночувати».

Якби ж Леонтовичі знали, що дають нічліг убивці...

Прибулий казав, що в Марківці має багато діла. Що він чекіст — (інформатор). Проводить боротьбу з місцевим бандитизмом. Пропонував роздивитися документи з печатками Гайсинської ЧК. Особливо пропонував це зробити Миколі Дмитровичу. А документів була «гора». Леонтович роздивився їх і, повертаючи власникові, сказав: «Із такими документами небезпечно будь-де ночувати». Непроханий гість сказав, що його прізвище Гріщенко. Як був зазначений він у документах, ніхто не відає, бо Микола Дмитрович єдиний, хто роздивлявся документи, нікому нічого не говорив з цього приводу.

Моя співрозмовниця, Лариса Семенко, нагадує, що батько Леонтовича був священиком. Помешкання панотця вважалося безпечнішим у порівнянні з житлом інших селян. Саме цим мотивував Гріщенко вибір місця для ночівлі.

...Звук пострілу розбудив отця. Була 7.30 ранку. На ліжку під вікном сидів напівзігнутим Леонтович і зляканим голосом допитувався: «Що це, вибух?» Промовивши ці слова, впав на подушку. Над його ліжком стояв Гріщенко. Він був босий, в одній білизні. В руках тримав зброю, викидаючи стріляну гільзу.

Удома ще були сестра композитора Вікторія і донька Галина. Їм, як і батькові композитора, незваний гість зв’язав руки.

Він одягнув на себе напівкожушок, який носив батько Леонтовича. Дуже лаявся брудними словами. Вимагав грошей. На очах у всіх витрушував все з гаманця Миколи Дмитровича. Забрав 5000 карбованців різною валютою. Все поперекидав у будинку. Шукав речі. І з речами вийшов за поріг хати.

У цей час Леонтович лежав нерухомо з розплющеними очима. На ліжку й на підлозі була калюжа крові. На крик панотця прибіг учитель, інші люди. Вони розв’язали руки Леонтовичам, наклали пов’язку на рану потерпілого, яка була з правого боку. Рвана рана. Леонтович ще встиг сказати: «Тату, я помираю». Була восьма година ранку, неділя, 10 січня 1921 року. Лікар прибув, коли Леонтович був уже мертвий.

12 січня, коли ховали композитора, у Марківці мела дуже сильна завірюха.

Незважаючи на детальну розповідь про трагедію, що розігралася в будинку Леонтовичів, історія вбивства композитора все одно таїть у собі чимало загадкового. Лариса Семенко каже, що газети того часу писали про різні версії. Йшлося про те, що композитор загинув від рук білогвардійця, петлюрівця, чекіста. Хто насправді був той самий Гріщенко, дотепер не встановлено.

У щоденнику Яструбецького є ще один епізод, записаний з уст учителя з Марківки Арсена Сорочинського. Майор міліції з Теплика Волков розповів учителю, що між міліціонерами і Гріщенком була перестрілка, що Гріщенко скоїв ще декілька крадіжок і стріляв у людей. Його зарубав лопатою селянин в одному з сіл Теплицького району. За іншими версіями, каже пані Лариса, той самий Гріщенко загинув під час перестрілки з міліцією.

Крім спогадів очевидців, Г. Яструбецький привіз до Києва ноти і тексти, написані Леонтовичем. Навіть узяв із собою пов’язку, яку накладали на рану. Схематично наніс на папір план хати батька Леонтовича. Всі ці документи і речі зберігалися в музеї Музичного товариства Леонтовича. Це була найбільша організація того часу, яка опікувалася розвитком музики. У 1930-х роках, коли тривали репресії, музей закрили і частина матеріалів опинилася в приватних руках.

Про існування щоденника Яструбецького Л. Семенко довідалася під час акції «Подаруй музею експонат». Колекціонер Юрій Шилін передав низку документів і фотографій, пов’язаних із родиною Мелетицьких. Володимир Романович Мелетицький наприкінці XІX — початку XX століття організовував на Поділлі хори. Його дружина товаришувала з дружиною Карпенка-Карого. Жили Мелетицькі в Погребищі, а потім роз’їхалися у Київ і Вінницю. Так дослідниця вийшла на дочку Мелетицького — Ірину Володимирівну Бондаренко. Це в її родині зберігався щоденник Яструбецького. Вона ж повідомила про існування ще одного щоденника — Степана Васильченка. Уточнила, в кого він. У Києві мешкає внук Гната Яструбецького — Георгій. Він передав щоденник нашому музею. А переконала його зробити це пані Ірина. На той час не було відомо, хто автор щоденника. Дослідниця це встановила пізніше, коли співставила почерк у щоденнику із записами, зробленими власноруч Степаном Васильченком.

Чи є інші документальні підтвердження, пов’язані зі смертю композитора? «В нашому музеї немає, — каже Лариса Семенко. — В обласному архіві зберігається міліцейський текст повідомлення про вбивство, а також називається прізвище вбивці. Оце все, що ми мали дотепер».

Унікальним є інший щоденник — Степана Васильченка. Письменник під час подорожі з першою капелою «Дніпросоюзу» вів два щоденники, уточнила співрозмовниця. В одному нотував детально всі подробиці, в іншому викладав враження схематично. Так ось, відтепер «повний» щоденник Степана Васильченка зберігається в місті над Бугом.
__________________
Winter is Coming
Jon Snow вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Старый 28.12.2019, 00:32   #13413
Аватар для Free Bird
Сообщений: 2,572
Очки репутации: 30,459
Адрес: г.Хмельницкий
Доп. информация
По умолчанию

Радянська влада оголосила ялинку шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації! Антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому і на ялинки ввели «табу». І тільки з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття П.Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». І довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Що не могло не позначитися й на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіціозна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов’язковою радянською символікою.

В радянських артілях відновився випуск іграшок: вручну з вати, пап\'є-маше «ліпили» чоловічків - Дідів Морозів, парашутистів, дам і дітей - учасників перших довоєнних свят, ретельно промальовуючи всі риси особи. Скляні іграшки одержали «зелену вулицю», посівши певне місце в арсеналі ідеологічної зброї. Зі скла почали видувати іграшки з написом «СРСР». Після Вітчизняної війни іграшки стали більше виразними. В 1949 році до 150-річчя від дня народження О.С.Пушкіна були випущені іграшки із зображенням персонажів казок поета. Радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів — золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках.

На початку 50-х років виготовлялося з вати багато «їстівних» іграшок: всіляких ягід, овочів, фруктів. На ялинці оселилися казкові герої: Червона Шапочка, Айболить, забавні звірята, птахи, і як символ демографічного вибуху - лелеки. Не пройшла безслідно і «кукурудзяна епопея» за часів М. Хрущова, коли на ялинових гілках «виросли» качани. Проте, неодмінною прикрасою ялинки були скляні намиста. У 70-х гарні ялинкові прикраси, як і все інше, стали дефіцитом. Те, що випускала вітчизняна промисловість, стало приймати усе більше спрощені форми і одержувати штамповані обличчя.

У 80-і роки іграшки здобувають абстрактну форму: найчастіше дитині доводилося напружувати фантазію, щоб визначити, що ж за звір, застільки обтічної форми, з\'явився на ялинці?



Сообщение добавлено в 28.12.2019 00:07

Ще про людину,яка повернула новорічне свято.Павло Постишев (два роки потому репресований і розстріляний). Через два дні після публікації він відіслав термінову телеграму в Харків: «Організуйте дітям у Палаці піонерів новорічну ялинку», а після повернення до Києва зайнявся організацією «по-справжньому святкової, красивої, ошатної» ялини в київському піонерському палаці.



Але ще до того Постишев приніс маленьку ялинку своєму синові і запалив на ній лампочки зі словами: «Це подарунок тобі і всім радянським дітям. З цього Нового року знову буде свято ялинки!». Так ялинка стала новорічною. За вісім років її різдвяний статус був призабутий, а за сімдесят з гаком — майже повністю вивітрився зі свідомості. Стаття Постишева вийшла 28 грудня, всього за три дні до свята, а вже наступного дня в тій же «Правді» повідомили, що в радянській країні готуються тисячі дитячих ялинок. Чим їх прикрасили наспіх того року, для мене залишається загадкою, але моя бабуся Ера, яка жила в ті роки в Харкові, розповідала, що найперші іграшки в той голодний час були нехитрі — могли просто взяти бурячок або морквину, обернути в золоту фольгу і повісити на ялинку.Найперший в Радянському Союзі дитячий бал-маскарад з ялинкою пройшов 30 грудня 1935 року в Харкові в Палаці піонерів. А вже на початку 1937 на свято ялинки в московському Будинку спілок Дід Мороз вперше прийшов з онукою Снігуронькою — з тих пір радянські діти не уявляли Новий рік без цих персонажів. Цікаво, що серед колекціонерів старовинних ялинкових іграшок сьогодні найбільше цінуються саме українські снігуроньки Київської фабрики іграшок «Перемога». Залежно від стану, їх ціна варіюється від $100 до $1000. А ось Дід Мороз не дуже цінний, але теж на 100% киянин. Він приїхав до мене з іншого міста після півсторічних мандрів. А народився у двох кроках від Подолу, на вулиці Глибочицькій.В 1947 році 1 січня нарешті стало в СРСР вихідним днем

Сообщение добавлено в 00:18

Ще іграшки 80х-були і такі

Сообщение добавлено в 00:32

Завжди був серпантин-паперова змійка. такі ялинки штучні були. були і малюсінькі ялинки з такими ж малими іграшками,схожі на таку.
__________________
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
Ліна КОСТЕНКО
Free Bird вне форума  
Старый 28.12.2019, 18:14   #13414
наследник Железного трона
Аватар для Jon Snow
Сообщений: 43,292
Очки репутации: 378,416
Группа: Жители Донбасса
Адрес: Город-герой
Доп. информация
По умолчанию

«Вдохновение дантиста». Конец 1960–х. Фото Виктора Бутра.
__________________
Winter is Coming
Jon Snow вне форума  
Старый 28.12.2019, 20:13   #13415
Аватар для Free Bird
Сообщений: 2,572
Очки репутации: 30,459
Адрес: г.Хмельницкий
Доп. информация
По умолчанию

До стоматолога всі боялися ходити
__________________
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
Ліна КОСТЕНКО
Free Bird вне форума  
Старый 02.01.2020, 05:39   #13416
Аватар для Вениамин Зорин
Сообщений: 887
Очки репутации: 17,229
Доп. информация
По умолчанию

Первая микроволновая печь, выпущенная фирмой Raytheon. 1947

До появления туалетной бумаги в стране советов оставалось ещё 22 года...




https://www.facebook.com/photo.php?f...type=3&theater
__________________
Христианин, экуменист, бандеровец.
Делюсь секретом семейного счастья:
http://proza.ru/2011/05/07/949
Вениамин Зорин вне форума  
Старый 02.01.2020, 08:19   #13417
Аватар для Фараон
Сообщений: 18,384
Очки репутации: 112,081
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @Вениамин Зорин Посмотреть сообщение
Первая микроволновая печь, выпущенная фирмой Raytheon. 1947
1947 год,два года как окончилась Великая Отечественная Война.
1947 год,два года как окончилась Вторая Мировая Война на которой США заработали огромные бабки.Могли себе позволить и в том числе микроволновые печи.
Фараон вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Старый 02.01.2020, 11:12   #13418
Сообщений: 18,794
Очки репутации: 120,635
Группа: Жители Донбасса
Адрес: Донецк
Доп. информация
По умолчанию

за два года токо рази шо пирог с консервами придумать можно...это дело гораздо большего времени требует, наработки явно довоенные...за два года такие вещи не делаются...
А холодильники в Штатах до войны появились...не на картинках, а в домах...
Читаю кулинарную книгу 1970 г издания...хорошая книга, интересная...
в числе прочего- "если нет холодильника, то мороженую рыбу следует хранить" и т. д. по тексту...у твоих родителей в каком ходу этот прибор появился?
__________________
Не той українець, в кого дід українець, а в кого діти українці.
roam2 на форуме  
Старый 02.01.2020, 12:11   #13419
Аватар для Ridic
Сообщений: 1,767
Очки репутации: 13,685
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от roam2 Посмотреть сообщение
у твоих родителей в каком ходу этот прибор появился?
Дык в ипенях до сих пор ледники , фаря в Обухове тока и увидел прибор тот..
__________________
Мумия аказалась гнилой, а пухнастая с талпушкай падстилками.
Ridic вне форума  
Старый 02.01.2020, 13:22   #13420
наследник Железного трона
Аватар для Jon Snow
Сообщений: 43,292
Очки репутации: 378,416
Группа: Жители Донбасса
Адрес: Город-герой
Доп. информация
По умолчанию

Такую страну просрали
__________________
Winter is Coming
Jon Snow вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Старый 02.01.2020, 20:56   #13421
Аватар для митрик
Сообщений: 21,350
Очки репутации: 136,893
Адрес: В моём городе живут"Лучшие геноциды страны"
Доп. информация
По умолчанию

https://www.facebook.com/10000597934...5884345/?t=653
За 20 років до "Штірліца" він був поетом-"бандерівцем", який очима "зрадника Грушевського" дивився на українську історію...

Фрагмент кінофільму "Об этом забывать нельзя" за 1954 рік. Місце дії - Львів і Західна Україна.

Цькування за український вірш, звичайно, дуже промовисте. Автори радянської кінострічки і не приховують: любити Україну - це ду-у-уже підозріло...
__________________
Отступать некуда-позади Москва.
митрик на форуме  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Старый 03.01.2020, 06:26   #13422
Аватар для Фараон
Сообщений: 18,384
Очки репутации: 112,081
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @митрик Посмотреть сообщение
любити Україну - це ду-у-уже підозріло...
И ставить памятники Тарасу Григорьевичу в каждом городе,каждом селе тоже?
Митрик?Ты в курсах сколько памятников установлено при УССР и при нэзалэжной?
Фараон вне форума  
Старый 03.01.2020, 07:48   #13423
Аватар для Петросянко
Сообщений: 27,646
Очки репутации: 182,693
Группа: Жители Донбасса
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @Фараон Посмотреть сообщение
И ставить памятники Тарасу Григорьевичу в каждом городе,каждом селе тоже?

нет ни одного поэта в мире, которому было бы установлено столько памятников. 1346 по всему миру, в том числе и в ЮАР.
__________________
И: Погромов в Киеве нет, ни одна синагога не сожжена, ни один магазин не разграблен.
ПРОХАНОВ: Пошлите меня на Украину, я Вам это обеспечу.
Петросянко вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Старый 03.01.2020, 08:47   #13424
слон
Аватар для Азик
Сообщений: 19,057
Очки репутации: 121,340
Адрес: Севастополь
Доп. информация
По умолчанию

Киоски Союзпечать были очень важны. Вроде интернет-кафе сейчас. С утра свежая прэсса. А как же.
__________________
щось я не бачу твои шаровары (с - йети)
Вообще, как народ говно мы. Но тут уже ничего не поделаешь. (с - variola vera, яркий представитель)
Народы славянские очень низкоэффективные и слабопродуктивные в созидательном интеллектуальном труде на благо человечества. (с - Litvano)
Не бурят ты мне. (с - behemothus)
Азик вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Старый 03.01.2020, 12:33   #13425
Аватар для Free Bird
Сообщений: 2,572
Очки репутации: 30,459
Адрес: г.Хмельницкий
Доп. информация
По умолчанию

Там и газеты на английском,французском были.И если не смогла оформить подписку на какую-то газету,шла покупать в киоск. Потом я стала ходить в городскую библиотеку-там были подшивки разных газет.Так и узнавала новости до середины 2000х.Потом уже везде появился интернет.Своего еще не был,но заходила в интернет-клубы и ту же библиотеку.Подписка тогда у нас была на разные газеты и журналы.В 70е-80е читали и местную прессу и журнал "Перец","Смена","Огонек".Для меня-"Медсестра",для мамы-"Семья и школа".Даже "Литературная газета".Обязательно женские-"Работница","Радянська жінка".Сейчас они тоже есть,но "Работница" стала обычным глянцевым журналом,а просто "Жінка" -интересное ,умное издание в отличие от всяких "Лиз" и т.п. А вот папины "партийные" газеты и журналы были неинтересны,их навязывали. Я обратила внимание,что современные "совкодрочеры" ничего из той литературы не читали и не развивались.Это видно по их комментам на Ютубе под старыми фильмами."Слава Ленену и Сталену","медецына беЗплатная","Савецкий Саюз" и т.п. Лозунг:"Долой безграмотность" всегда был и будет актуальным.

Сообщение добавлено в 12:33

Цитата:
Сообщение от Петросянко Посмотреть сообщение
нет ни одного поэта в мире, которому было бы установлено столько памятников. 1346 по всему миру, в том числе и в ЮАР.
Из Шевченко тогда сделали какого-то "революционера",каким он никогда не был.И атеиста тоже ."Молитися,а до того-я не знаю Бога".Фраза была просто вырвана из контекста.И на многих рисунках он был какой-то немощный старик,хотя он умер еще молодым,чуть больше 40.Мы не знали биографии настоящего Шевченко,только советскую картинку.У моей прабабушки было другое отношение.Она просила-принеси "Кобзарь" из библиотеки,вместе почитаем.Говорила,что в селе,где выросла,вместе с иконами портрет Шевченко был.И "почитай Катерину".Я начинала читать.И она-не будь,как Катерина,видишь,что она натворила.Уже потом я узнала,что моя бабушка повторила ее историю один в один.Она родилась в 26м ,пережила не только голодовку в 30х,но и попала в 40х в Германию гастарбайтером.И оттуда вернулась беременной.Нашла российского солдата Васю,который ее бросил.А родственники отправили ее зимой с малышкой,будущей моей мамой,искать "в Москве свекруху".В итоге она узнает,что он прохвост,в поезде ее ограбили и чудо спасло ее от судьбы шевченковской Кати.Тоже могла бросить девочку и утопиться или кинуться под поезд.Люди спасли.Потом работала на шахте в лаборатории и вышла за шахтера.Потом у мамы была почти такая же история.Студенткой влюбилась в преподавателя,который оказался женат.Бабуля,вместо того,чтобы ее поддержать,отправила на аборт(ты что-хочешь,как я?) и этот случай скрывали даже от меня.Вот такая она была порядочная комсомолка и вышла замуж девушкой.И ты смотри не повтори судьбу Кати.С 15 лет начались страшилки.Ты что,с мальчиком разговаривала?Что,хочешь в 16 детей?Потом уже поняли,что перестарались.Мне уже 20,а все мальчишки-только для меня друзья и не больше.А у Шевченко было много и других прекрасных стихов и прозы.Но его использовали политики.Частенько цитировали и в "Правде".Это и отталкивало людей.
__________________
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
Ліна КОСТЕНКО
Free Bird вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 1 (показать список)
Закрытая тема




РАССКАЖИ О ФОРУМЕ на других сайтах

Опции темы
Опции просмотра Оценка этой теме
Оценка этой теме:

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.


Похожие темы
Тема Автор
1939-1945: Неписана історія. Розкажіть, як ваша родина пережила Другу світову
Пам'ять про Велику війну - не чиновницька, а народна http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/04/27/37099/
TRY
СССР-3 - 1 - 2
???? ????????? 2 ????????? ?? ???????? ????. ????????? ? ?????????. ?????? ???? ? ??????????? ???? ????????????? 30739
Alex LM
СССР - 2
Вначале были люди.. люди были полудикие а дальше на восток так вообще варвары. Сталин их всех собрал с помощью дрессуры.. да, как животных дрессируют...
RikkiTikkiTavi



Создано на vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2020, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot. Донецкий форум.