Донецк Форум. Донецкий форум.
   Здесь место есть политике и вздору... Удачи Вам! Я - ваш! Донецкий форум. ;)
 
ДОНЕЦКИЙ ФОРУМ - СПРАВОЧНАЯ ДОНЕЦКА
ИСТОРИЯ КАРТА ПОГОДА ДОНЕЦК ПОД ДНР НОВОСТИ
ПОЕЗДА (ЖД) АВТОБУСЫ ТАКСИ ФОТО ГОСТИНИЦЫ
WI-FI ВЕБ КАМЕРЫ БАЗА 09 ПРОВАЙДЕРЫ ОБЛАСТЬ
КИНОТЕАТРЫ ТЕАТРЫ ФК ШАХТЕР КЛУБЫ КАФЕ
ШКОЛЫ РАБОТА ИНСТИТУТЫ ТАНЦЫ ОБЪЯВЛЕНИЯ
БАНКИ АВТОСАЛОНЫ АПТЕКИ БОЛЬНИЦЫ РАЙОНЫ
МЕНЮ РАЗДЕЛОВ
Вернуться   Донецк Форум. Донецкий форум. > ИСТОРИЯ > История Украины


История Украины Киммерийцы. Скифы. Сарматы. Киевская Русь. Запорожская Сечь. Гетманщина. УНР. ЗУНР. УССР. ВОВ и Украина. ОУН, УПА, Голодомор 1932-1933...


Ответ
 
Опции темы Оценить тему Опции просмотра
Старый 13.01.2014, 20:37   #1
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
Thumbs up Україна держава козаків




Дивно що ця тема і досі не була піднята на східному форумі України. Тож власне обговорюємо те що ми в підручниках з історії знаємо як Гетьманщину, хоч ця країна звалася "Україна держава козаків", були іще варіанти "Україна земля козаків", "Земля війська Запорозького", або просто Україна.

Сам топонім "Україна" або "Вкраїна", відносно до земель козаків почав застосовуватися набагато раніше ніж повстання Хмельницького і відносився в основному до київських земель і далі по Дніпру до Січі. Але позначення України саме як держави почалося з повстання Хмельницького. Перша мапа України як окремої держави Ґійома Левассера де Боплана 1648 року (перевернута, Крим зверху)





Іще кілька пізніших мап.

Typus Generalis Ukraina, 1649 Йоганн Янсоніус





Вкраїна XVII ст. Вільгельм Пфан




Вкраїна держава козаків 1674 Г. Сансон




Гравюра 1684 р. - карта південно-східної Європи, на міді. Карта вигравірувана Франциском Доріа. Картограф цієї мапи Джакомо Кантеллі (1643-1695).
Вкраїна або держава війська Запорозького



Велика країна - Україна та Червона Русь, що межують з Польщею, Московією, Болгарією, Валахією... П'єр ван Дер, 1710 рік.





Україна 1710 рік Абрахам Аллард



Vkrania que terra Cosaccorvm... (Україна - територія козаків) 1716 рік Йоган Баптісто Гоман






Як вам підказує ваш внутрішній капітан очевидність ніякого абєдінєнія з братушкамі московітамі не було, оскільки Україна фігурувала як окрема держава набагато довше після смерті Хмельницького. А що тоді було? Найімовірніше військово-політичний союз, бо що точно там було підписано не відомо оригіналів документів не збереглось. Однак те що відбувалося де факто добре відомо. Оскільки навіть після підписань угоди від Московії користі було як з козла молока бачимо таку хронологію
Цитата:
січень 1649 року — в Москві патріарх Паїсій переконує царя в бажанні Хмельницького: «…бити челом царскому величеству, чтоб государь пожаловал велел ево, Хмельнитцкого, и все Войско Запорожское приняти под свою государскую високую руку..»[9], однак в записці Мужиловського згадується лише клопотання про надання військової допомо?ги, а питання підданства царю не піднімається[10].
квітень 1649 року — зустріч в Чигирині Хмельницького із царським послом Григорієм Унковським. Гетьман наголошує на спорідненості України з Москвою: «…от Владимира святаго крещения одна наша благочестивая християнская вера с Московским государством и имели єдину власть»[11] і просить надати військову допомогу[6].
травень 1649 року — від'їзд посольства Хмельницького до Москви. В складі посольства головний посол полковник Федір Вешняк. В акредитивній грамоті висловлено прохання про протекторат московського монарха[6]: «…под милость и оборону свою возьми… всю Русь[12]»[13]. Одночасно подібне посольство було вислано до трансільванського князя Д'єрдя II Ракоці[14], з метою заохотити його до боротьби за польський трон[6].
6 серпня 1649 року — піррова перемога козаків у Зборівській битві. Зраджений кримськими татарами Хмельницький винуватить Москву, яка не надала допомогу[15]. Українсько-російські стосунки погіршуються[6]. Гетьман і його оточення вдаються до дипломатичного тиску на Москву: відкрито висловлюються про необхідність походу на московитів[16] і відмовляються видати самозванця Тимофія Акудінова, який ви?давав себе за сина російського царя Василя Шуйського[17].
березень 1650 року — Хмельницький ігнорує накази польського короля про підготовку до спільного польсько-кримського походу проти Московії[6].
літо-осінь 1650 року — пожвавлення турецько-українського діалогу про те, щоби передати під османський протекторат «…Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усією Руссю аж по Віслу»[18].
19 лютого 1651 року — Земський собор в Москві. московське духовенство визнало за можливе в разі невиконання польською стороною умов «вічного миру» дозволити Олексію Михайловичу прийняти в підданство Військо Запорозьке[6]
вересень 1651 року — в Чигирин прибув османський посол Осман-ага і повідомив про готовність Порти взяти під свій захист Україну[19]. Хмельницький не поспішає, сподіваючись на відповідь Москви[6].
березень 1652 року — посольство Хмельницького в Москві. Посол Іван Іскра запропонував не?гайно прийняти під царську опіку Військо Запорозьке. Царський уряд погодився взяти лише військо, без території, передбачаючи в подальшому надати йому землі в межиріччі Дону та Медведиці[6].
(взято з Вікі, там дивіться і джерела)
Пізніше все таки царат надіслав війська на допомогу, і війна проходила досить добре, аж поки РАПТОВО король Речі Посполитої звернувся до Москви з пропозицією перемир'я, цареві запропоновано польську корону після смерті бездітного Яна ІІ Казимира. В 1656 році підписано у Вільні, без представників від України, сепаратне перемир'я.
Хмельницькому цей цирк набрид і він взяв собі нового військового союзника Швецію. І разом з нею і іще кількома країнами знищити Польщу і поділити її між переможцями. Вгадайте хто кинувся на захист поляків? Правильно Московське царство. Тим не менше військова перевага була на боці коаліції Хмельницького, аж доки Данія не напала на Швецію і та мусила відійти з польських земель щоб захистити свої. Цей період в історії називався Шведський потоп. Після того наступив час для "передишки" і Хмельницький надалі продовжував переговори з шведами щодо нового договору, однак йому це не довелось довести до кінця через смерть. Після смерті Хмельницького московський цар з якогось бодуна вирішив що тепер Україна належить йому і вибирати гетьманів неправильно, за що і отримав під Конотопом від Виговського, хоч на жаль пізніше проект великого князівства руського як козацької автономії в складі Речі Посполитої провалився, а козаки вирішили що Виговський продався ляхам. Після нього гетьманом став Юрій Хмельницький, син Богдана, який відновив дипломатичні відносини з Московією, хоч як гетьман він був нікудишній. Далі почався період руїни, коли було одразу два, а то і три гетьмани всієї України, кожен мав своїх союзників і свої плани на майбутнє України і був зайнятий переважно тим що доводив іншим гетьманам, що він справжній гетьман, а решта кляті самозванці. Пізніше об'єднував всю Україну тільки гетьман Петро Дорошенко, який в союзі з Османською імперією виписував копняків і полякам, і московитам, однак пізніше політична ситуація змінилася і він зрікся гетьманства. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна — Наталя Гончарова. Далі знову було кілька гетьманів аж до Мазепи, який досить непогано наладив стосунки з Російською Імперією аж доки Пьйотр Пєрвий не зрадив його. Потім знову кілька гетьманів, потім вже гетьманів призначають в Москві, а Україна стає "маріонеткою" після чого перетворюється на Малоросію.
1715 — ліквідація виборності посад.
1722 — Малоросійська колегія (перша)
1723 — Арешт Полуботка
1728 — Рішительні пункти (Апостол)
1734 — Правління гетьманського уряду (Шаховський)
1750 — відновлення гетьманства (Розумовський)
1754 — ліквідація українсько-російського митного кордону
1764 — ліквідація гетьманства, Малоросійська колегія (друга)(де юре Україна вже не самостійна держава)
1781 — ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв(де факто)
1783 — закріпачення селян
1791 — місія Капніста до Прусії з метою відновлення незалежності

Тим не менше "Україна козацька" була однією з найвільніших держав свого часу, мала свою культуру, видатні навчальні заклади, могутнє військо і іще багато чого. Загалом рекомендую дууууууууууууже велику книгу яку я сам іще не до кінця дочитав, але яка вже мені сильно сподобалась
Україна – козацька держава:
Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах

Цитата:
Ідейний задум видання "Україна - козацька держава" втілювався шляхом фотофіксацій та зібрання величезного масиву предметів матеріальної культури козацької доби, розпорошених не лише по Україні, а й по всьому світу. Для реалізації ідеї необхідно також було відшукати, описати і зафіксувати місця козацьких поховань та історичних, битв, взяти на облік пам'ятки архітектури, знайти і графічно змоделювати ілюстративний ряд, розкрити суть українського козацтва, підкресливши демократичність Козацької держави на тлі європейських монархій, показати її здобутки у різних сферах, соціально-політичного і культурного життя України. Адже саме в той час великого розмаху набула наука, освіта, храмове будівництво, образотворче і декоративно-прикладне мистецтво, книгодрукування, народна творчість. Зібраний і систематизований у такій значній кількості ілюстрований ряд пам'яток козацької історії разом з науковими дослідженнями вчених дає змогу всьому світові уявити розвиток та піднесення Козацької держави - України, глибше ознайомитися з історичними постатями та історико-культурними процесами Гетьманщини і Запорожжя.

До видання увійшло 5175 фотосвітлин, із них 535 фотоілюстрацій портретів гетьманів, кошових отаманів, козацької старшини та їхніх родин, 167 портретів історичних осіб козацької доби, церковних і культурно-освітніх діячів, письменників і вченим, воєвод і князів, імператорів і королів, понад 100 оригінальних портретів кобзарів і лірників. Практично всі портрети сфотографовані із стародавнього першоджерела. Сфотографовано і описано 453 одиниці холодної, вогнепальної зброї та військового спорядження, до видання увійшли практично всі 42 клейноди - булави, пірначі та келепи гетьманів і козацької старшини, що зберігаються в музеях України і за кордоном. Зібрана майже вся колекція народних картин "Козак Мамай" - 105 полотен і малюнків. 41 одиниця народних музичних інструментів- кобза, бандура, торбан і ліра. Сфотографовані і описані 187 стародруків і рукописів. Описано понад 380 одиниць золотарства та 50 виробів церковного шитва, із них 105 виробів - це вклади гетьманів, старшини та козаків до православних храмів і монастирів. Сфотографовано 160 православних храмів і 28 монастирів, побудованих, в добу козацького правління і завдяки ктиторству гетьманів і козацької старшини. Зафотофіксовано понад 100 козацьких могил та місць колишніх поховань.
Завантажуйте тут:
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=27835

Ну іще кілька цікавинок на останок:
Голландська гравюра 1650р... де Україна фігурує, як держава, під іменем України, нарівні з іншими Європейськими державами в образі козака.



А це взагалі бомба, яка хоч і трішечки не в тему.

Скан зроблений з книжки "История кабаков в России в связи с историей русского народа" російського етнографа і історика Івана Прижова, вперше надрукованого типографією Вольфа у 1866 році (читати онлайн можна на надзвичайно патріотичному російському сайті "История государства", до якого т.зв. "свидомитов" на гарматний постріл не підпустять, отож ніякі "вскукарєкі" типу "ето свідоміти сфальсіфіцировалі" не пройдуть:
"лєгко і нєпрінуждьонно" повідомляє нам, що:http://statehistory.ru/books/Ivan-Pr...ogo-naroda-/14
"В 1320 году Гедиминъ, освободивъ Кіевъ отъ татаръ, присоединяетъ къ великому княжеству Литовскому и Кіевскую Русь, извѣстную с XII в. подъ именемъ Украины
(П.С.Л. II,160),а впослѣдствіи Малороссіи"
Отак, виявляється, все просто...
__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 3 (показать список)
Ответить с цитированием
Старый 05.02.2014, 21:02   #2
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Що цікаво з 1576 року землі козаків уже мали повну автономію в складі Речі Посполитої і деякі права там були навіть більшими ніж у звичайних воєводств.
Універсал Стефана Баторія 1576 :
Цитата:
Його королівська милість,за вказані пункти , а саме за вірну і хоробру лицарську службу, якою запорозькі козаки знищили сильні варварські війська, поклали кінець їхній спразі на християнську кров, зупинили їхні безчесні грабіжницькі напади на Польську корону та Україну і закрили їм входи на Україну і Польщу, а також всі їхні незліченні наглі напади на християнські країни хоробрими грудьми відбили, в нагороду за цю службу, запорозькому козацтву до зимівників виділяється місце для їх покалічених ворогом товаришів там де вони бажають : запорозьким козакам на нижньому Дніпрі - місто Трахтемирів разом з монастирем та перевозом, крім того їх старе місто Чигирин і також землі вниз по Дніпру від Трахтемирова до Чигирина і далі до степів , які вже їм належать, всі ці землі разом з містечками, селами та хуторами, які там знаходяться, разом з місцями для ловлення риби на берегах Дністра і ін. промислами, а також старе запорозьке місто Самар разом з перевозом та землями на нижньому Дніпрі а саме : від невеликої річки Орел ( суч. Оріль) і вниз по Дніпру до Кримських степів і до Пасовиськ ногайців і далі через Дніпро,від лиману Дніпра і Богу до Очакова , які їм вже давно належали крім Очакова , і також далі вверх по ріці Буг до ріки Синюхи і від самарської Землі через степи до ріки Дон, де ще запорожці під гетьманом Прецлавом Лянцкоронським свої зимівники мали - надаю в довічне користування.
Останні кордони держави козаків 1775 р.

__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 06.02.2014, 10:52   #3
Сообщений: 11,821
Очки репутации: 80,557
Адрес: Киев
Доп. информация
По умолчанию

Очень интересные страницы, рассказывающие о державотворческих усилиях Богдана Хмельницкого, в том числе - в дипломатии - я нашел недавно в этой книге - в числе многих первоклассных украинских изданий по истории, что я приобрел в свою библиотеку в последнее время



Хочу посоветовать еще такой двухтомник:



Этот большеформатный альбом карт с комментариями содержит практически все старинные карты, где были показаны наши земли. Он получил недавно престижную номинацию "лучшего атласа года" в Европе
VoxPopuli вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 4 (показать список)
Ответить с цитированием
Старый 09.02.2014, 13:04   #4
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Петро Сагайдачний - руський батько козацької України

Завдяки гетьману в суспільстві утвердилася концепція руського народу як третього (рівноправного із польським і литовським) народу Речі Посполитої: "Народ наш руський до польського народу прилучився як рівний до рівного, як вільний до вільного".
Наприкінці 2010 року в Україні відзначають 440-у річницю з дня народження Петра Конашевича-Сагайдачного.
Петро Конашевич-Сагайдачий є найвідомішим і найславетнішим гетьманом Війська Запорізького до часів Богдана Хмельницького. Гетьманування Петра Сагайдачного (з незначними перервами з 1616 по 1622 рр.) стало цілою епохою в історії українського козацтва.
Маючи знамениту Острозьку Академію за плечима, П. Сагайдачний зробив величезний внесок в зміцнення позицій козацтва в Україні, а головне - в перетворення Війська Запорізького на виразника устремлінь українського народу та на потужну військову силу, з якою мусили рахуватися усі сусіди.

Сагайдачний - воїн-оборонець

Передовсім Петро Сагайдачний постає перед нами відважним полководцем та неперевершеним тактиком, генієм військової думки того часу.
На Запоріжжі, у цій «школі життя» Сагайдачний швидко здобуває високий авторитет: стає обозним та керує всією артилерією Січі, згодом очолює січове товариство - стає кошовим отаманом, а потім гетьманом Війська Запорозького.
Розташована на межі християнського і мусульманського світів Січ стала природним заслоном проти татарських і турецьких набігів. Сагайдачний же почав не лише захищатися, а й організовувати походи на Крим і Туреччину.
Він реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику антитурецької боротьби.
Морські походи під началом Сагайдачного, коли козацькі чайки з'являлися раптово у стін Стамбула та "скурювали мушкетним димом столицю турецького султана",- як писав сучасник, викликали справжній жах у ворога.
І що найважливіше - козацький десант звільняв православних полонених, що томилися в тяжкій турецько-татарській неволі.
Успішні морські походи 1616-1618 рр. на чолі із Сагайдачним стали прикладом сучасного військового мистецтва та посилили впевненість козаків у своїх силах. Продумана тактика і стратегія вкупі із майже міфічною хоробрістю та відчайдушністю стали дійсно непереможними.
Турецький хроніст Мустафа Наїма, описуючи битву запорожців на чайках із турецьким флотом, стверджував: що "на всій землі немає людей сміливіших, котрі б менше турбувалися про своє життя, менше за все боялися смерті".
З середини першого десятиріччя XVII ст. Сагайдачний керував майже всіма значними походами - як сухопутними, так і морськими, що досягли на той час особливої сили, розмаху і масштабів.
Із запорозької січової гавані виходило іноді понад 300 "чайок", в яких розміщувалося до 20 тисяч козаків. Добою героїчних походів назвали історики ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним.



Козацька чайка. Креслення французького інженера Боплана. 1660-ті




За свідченням сучасника, "не тільки на Чорному морі, а й у самій турецькій столиці козаки викликали такий великий переполох, що через них там постійно тримають флот, увесь або частину, будують укріплення на берегах Босфору".
Відомий італійський мандрівник П'єтро дела Валле повідомляв у травні 1618 р.: "Турки не мають на Чорному морі жодного місця, яке б козаки не взяли й не сплюндрували. В усякому разі вони сьогодні на Чорному морі така значна сила, що, якщо докладуть більше енергії, будуть цілком його контролювати".
На Січі, на цій окраїні християнського світу ця незвичайна пасіонарність українського народу знайшла віддушину та не в останню чергу завдяки Петру Сагайдачному відповідну своєму часові організацію.
Історик запорозького козацтва Д. І. Яворницький зазначав: "Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких походів на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич Сагайдачний".
Не менш успішним ніж на морі був Сагайдачний у сухопутних кампаніях. Апофеозом козацької звитяги стала Хотинська війна 1621 р., коли козакам безупинно доводилося витримувати атаки в багато раз переважаючої турецької армії, відчайдушно контратакуючи.
Сагайдачний безпосередньо брав участь у бойових діях, незважаючи на поранення напередодні отруйною татарською стрілою.
Без перебільшення, перемога під Хотином врятувала Польшу та Україну від турецького поневолення, а Сагайдачний відіграв у цьому головну роль.
Вірменський хроніст Авксент писав з цього приводу: "Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3-4 дні. Перемогу здобуто лише завдяки Богові й запорозьким козакам".



Петро Конашевич-Сагайдачний, гетьман Войська єго королівської милості Запорозького. Портрет 1622 року. Гравюра з книги К.Саковича "Вірш на жалосний погреб Зацного Рицера Петра Конашевича Сагайдачного".




Сам перебіг кампанії 1621 р. засвідчив, що козацьке військо, яке налічувало 40 тисяч чоловік і становило половину війська Речі Посполитої, фактично було самодостатньою силою, здатною вирішувати будь-які військові завдання.
Петро Сагайдачний як полководець, здобував перемоги виключно не стандартними, на той час, рішеннями. Сутність його оборони була у використанні тактики наступальності, раптовості, нічного бою й превентивності атак, до речі, випробувану в багатьох успішних морських походах.
Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту.
Не слід забувати, що саме Петро Сагайдачний чи не першим у військовій тактиці активно застосовував проти супротивника тактику засадних та зустрічних боїв, коли нечисленні загони добре вишколених козаків нападали на маршеві колони супротивника, переважаючого у десятки разів і вносили безлад і паніку у його лави.
Взагалі, військова стратегія і тактика Сагайдачного була розрахована на ведення бойових дій в умовах чисельної переваги супротивника, при чому вирішальний удар завжди наносився миттєво й у найслабкіше місце.
Не можна не відзначити й високу мобільність козацького війська, яке багато разів зупиняло наступ турецько-татарських орд результативними ударами по їхніх тилових комунікаціях.
Динамічна й гнучка тактика бою козацького війська, на противагу позиційній, неповороткій тактиці польського війська, була вирішальним фактором у цій блискучій перемозі, яка принесла козакам європейську славу.
Сагайдачний - політик

Сагайдачний був непересічним політиком та дипломатом, який дивився на роки вперед та вибудовував як в межах України так і закордоном довгострокові дипломатичні комбінації. Він наполегливо й неухильно проводив свою політичну лінію, дотримуючись чіткої позиції щодо польського короля, магнатів та шляхти.
"Політик великий і справний", як називали його сучасники, не йшов на відкриту політичну конфронтацію з Річчю Посполитою, а використовував дипломатію для утвердження і проведення своєї лінії.
Сагайдачний боровся за розширення козацького реєстру та в інший спосіб намагався легалізувати й офіційно визнати козацьку військову та політичну організацію, розширити козацькі права, вивести польські війська з України, встановити релігійне рівноправ'я та визнати вищу православну ієрархію.
Він розумів, що кожен, навіть невеликий поступ у цьому ділі сприятиме посиленню позицій козаків в обороні прав народу українського народу та православ'я.
Вперше за Сагайдачного козацтво формує свою політичну програму, в якій виходить за вузько станові інтереси. Утворюється спілка козацтва, міщанства й духовенства.
Саме в цей час відбувається активне формування національної української спільноти з її чітко вираженими географічними кордонами.
В цьому Сагайдачному також належить визначальна роль, адже саме Сагайдачний знову залучив Київ в орбіту майбутньої нової Української козацької держави. При ньому Київ знову стає політичним осередком нової України.
Історик М. С. Грушевський писав, що вже сучасники дуже високо оцінювали політичний талант Петра Сагайдачного, визнавали загальноукраїнське значення його діяльності.
"В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого політика, що вмів поставити козаччину на службу загальнонародним справам і зробив з козацького війська опору національного українського життя... Сагайдачний відкрив тим нову добу в історії українського життя".
Не в останню чергу завдяки його діяльності в тогочасній суспільній свідомості утверджується бачення козацтва як символу слави руського народу, "щита" християнського світу проти невірних, що урівнювало українців з іншими народами, утверджувало "чуття власної сили, гідності, унікальності та надійності свого історичного фундаменту".





У середовищі козацької спільноти завершується формування погляду на себе як на "політичний народ", рівноправний зі шляхтою, котрий виступає легітимізованим виразником і захисником прав та свобод "нашої руської нації".
На зміну старій княжій аристократії утверджується нова провідна суспільна еліта - козацька старшина на чолі із Петром Сагайдачним.
Поняття "руський народ" набуває "термінологічної конкретності", позначаючи мешканців територій, історично пов'язаних із Київським та Галицько-Волинським князівствами княжої доби.
Формується погляд на цей "народ" як на самодостатню політичну спільноту, чиє існування санкціонується божим промислом у непереревній тяглості віри і Церкви. При цьому козацтво починає визнаватися нарівні із шляхтою невід'ємною складовою ланцюга тяглості й легітимації народу.
Утверджується концепція руського народу як третього (рівноправного із польським і литовським) народу Речі Посполитої.
"Народ наш руський до польського народу прилучився як рівний до рівного, як вільний до вільного", - зазначалось у проханні православної шляхти (не козацтва!) до сейму 1623 р.
Сагайдачний надав козацькому руху інтелектуальної глибини, міцно пов'язавши його із захистом православ'я, яке після Брестської Унії 1596 року було оголошено поза законом.
Селянство, міське населення, козаки, значна частина православного духовенства і української шляхти виступили проти унії, що призвело до подальшого загострення соціальної, політичної, ідеологічної конфронтації, яка досягла особливої гостроти в перші десятиріччя XVII ст., а в 30-ті роки боротьба проти унії стає одним із гасел козацько-селянських повстань.
Одразу ж після Брестського собору 1596 р. Петро Сагайдачний зайняв позицію неприйняття унії.
З усім двадцятитисячним Військом Запорозьким він вступив до Київського (Богоявленського) братства - важливого культурного центру України, яке виступало проти Унії.
Маніфестаційний вступ усього війська до братства, яким запорожці продемонстрували солідарність із його програмою, а також те, що беруть його під свій захист, був виявом величезної політичної ваги, який сприяв популярності організації в широких народних масах, високо підніс авторитет братства, а водночас оберігав його від репресій.
Не можна не згадати ще один акт, а саме висвячення під захистом козацької шаблі православним Київським митрополитом Іова Борецького і єпископів - що відновило знищену унією православну ієрархію.
Це відбулося за ініціативи Петра Сагайдачного і означав без перебільшення порятунок православної церкви та її вірних від духовного та морального занепаду.
Очевидно, Сагайдачний чудово усвідомлював важливість опертя козацької шаблі на ідею та віру.
Він зробив незвичний, безпрецедентний для свого часу історичний крок - поставив зброю на охорону культури. Таке поєднання зробило із козацької військової сили справді політичну потугу та могутній притягальний центр для українського населення.
Сагайдачний - меценат і покровитель освіти та культури

Сагайдачний навчався в Острозькій школі - центрі тогочасної української вченості інтелектуального й духовного життя.
Цей навчальний заклад був визнаним в Україні культурним та освітнім центром, де молодим людям прищеплювалося розуміння значущості духовних цінностей свого народу.
Згодом він потрапляє до Львівської братської школи, де зустрічається з Іовом Борецьким, з яким підтримував зв'язки до кінця свого життя.
Дружба з Іовом Борецьким пізніше переросла в політичний союз, який відіграв вагому роль в українському релігійному і політичному житті.
В будь-якому разі та духовна атмосфера, яка оточувала Петра Конашевича в острозький період його життя, остаточно сформувала його особистість.
За сприяння Сагайдачного було засновано школу при Київському братстві, що згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію.
Впродовж усього життя він допомагав освітнім та культурним центрам матеріально, за заповітом залишивши майже все своє майно й гроші Київській, Львівській і Луцькій школах "на науку і виховання бакалаврів учених дітям християнських за чим би наука тривати могла вічні часи".
http://www.istpravda.com.ua/digest/2010/12/22/10263/

ВІРШІ

Цитата:
НА ЖАЛОСНИЙ ПОГРЕБ ЗАЦНОГО РИЦЕРА ПЕТРА КОНАШЕВИЧА САГАЙДАЧНОГО 1, ГЕТЬМАНА ВОЙСЬКА ЙОГО КОРОЛЕВСЬКОІ МИЛОСТІ ЗАПОРОЗЬКОГО, ЗЛОЖОНН ПРЕЗ ІНОКА КАСІАНА САКОВИЧА, РЕКТОРА ШКОЛ КИЇВСЬКИХ 2, В БРАТСТВІ, МОВЛЕНІЇ ОД ЙОГО СПУДЕЙОВ НА ПОГРЕБІ ТОГО ЦНОГО РИЦЕРА В КИЄВІ, В НЕДІЛЮ ПРОВОДНУЮ, РОКУ БОЖОГО ТИСЯЧА ШЕСТЬСОТ ДВАДЦЯТЬ ВТОРОГО

НА ГЕРБ СИЛЬНОГО ВОЙСЬКА ЙОГО КОРОЛЕВСЬКОІ МИЛОСТІ ЗАПОРОЗЬКОГО
Можна почитати тут http://litopys.org.ua/old17/old17_12.htm


Більше мап козацької України(та старші мапи) можна побачити тут http://vkraina.com/ua/intro

__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 10.03.2014, 15:43   #5
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 20.05.2014, 21:15   #6
Сообщений: 951
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Как казаки с Россией воевали


А. Внуков, <A href="http://ruskline.ru/editions/r/russkaya_liniya/">Русская народная линия
29.09.2007

Завершившаяся недавно во Львове книжная ярмарка откровенно удивила своим однообразием. Создавалось впечатление, что издатели юга и востока Украины просто "отбывали номер" и прислали исключительно специальную литературу. Российские издательства вообще были представлены одним или двумя стендами. Подавляющее число издательств представляли запад Украины и Киев. Неудивительно, что у стендов с книгами на русском языке всегда было многолюдно. Не смотря на обилие исторической литературы националистического содержания, особого ажиотажа вокруг нее не наблюдалось. При этом цены на подобную литературу были демпинговыми.

Так, некто Брехуненко (фамилия или псевдоним?) выпустил серию "Победы украинского оружия" под лозунгом: " хватит стонать, давайте себя уважать" небольших книжек по 5 гривен (25 рублей) за штуку. Одна из них называется: "Войны украинских казаков с Россией до времен Богдана Хмельницкого". Начнем с того, что война - это вооруженный конфликт между государствами, народами или партиями внутри одного государства. Война предполагает приблизительно равный статус участвующих в ней сторон. Поэтому говорить о войнах казаков с Россией - это все равно, что говорить о конфликте между слоном и моськой. Отмечая, что контакты между казачеством и Россией начались в конце XV века, автор пишет о том, что казаки рассматривали ближайших соседей как объект для нападений с целью добычи оружия продовольствия и различных товаров. Понимая, что в таком варианте казаки скорее похожи на разбойников, а не на "лыцарив" (рыцарей), автор пишет: "Это отвечало общим представлениям людей того времени про всех тех, чьим профессиональным занятием было военное дело". Говоря об этом, автор вполне оправдывает свою фамилию (или псевдоним?), ибо для истинных рыцарей существовал "кодекс чести". В него вошло такое понятие, как объявление войны (чтобы противник мог подготовиться.), что совершенно не вяжется с казацкими принципами поживиться за счет соседа, главным образом мирного жителя. Рыцари, конечно, бывали разные, были и рыцари-разбойники, но они были изгоями в том, далеко не либеральном ХV веке.

Ярким примером того, что даже наемники старались строго придерживаться заключенных соглашений, служит роман польского писателя Г.Синкевича "Огнем и мечем". Войско Б.Хмельницкого окружило польский отряд, в котором были наемники-немцы, казаки гарантировали немцам жизнь, в случае, если они уйдут от поляков. Но командир наемников ответил отказом, потому что они получили деньги на месяц вперед. Интересно описание первой "войны" казаков с Россией, названной автором как "поправка финансового положения" - на переломе 1488-1489г. они ограбили московских купцов, возвращавшихся из Крыма. Купцов грабили в то время везде, но как в Европе, так и в России грабителей казнили, и никому не приходило в голову "гордиться" их "подвигами". Интересно, что буквально через несколько строк Брехуненко пишет о том, что: "Украинская элита считала Московскую державу своим лютым врагом и упорно воевала против нее". Доказательств "лютой ненависти" автор, естественно, не приводит, исторических фактов также. Вот и остается догадываться, в чем причина - может быть в том, что в дальнейшем грабеж купцов стал делом не безопасным? Может быть поэтому "первый антимосковский поход доблестные казаки" совершили в 1515г. совместно с татарами под предводительством сына крымского хана. Целью похода, как пишет автор, было завоевание Сиверщены. Однако, как выяснилось, у "руководителей похода" - татар были совсем другие цели, они занялись примитивным грабежом. Непонятны стенания автора, по этому поводу, если казакам можно грабить мирное население, то почему для татар должны быть другие правила? В результате, жители региона оказали, по словам автора, который иногда пишет правду, "бешеное сопротивление". И самое главное, категорически отказались отречься от московского царя и стать подданными литовского князя. Автор сознательно умалчивает, либо не знает, что практически все совместные действия казаков с татарами, заканчивались одним - грабежом и уничтожением мирных жителей Литовского княжества, т.е. казаки сознательно отдавали своих соплеменников и единоверцев на заклание татарам ради сиюминутной выгоды. Все это привело к периоду, называемому в истории Руиной, когда страна была на грани полного уничтожения, и спасались те, кто пребывал подданными царя московского.

Восторг вызывает и утверждение Брехуненко того, что в 1521г. казаки "вероятно" приняли участие в походе хана на Москву. При этом, строчкой ниже он уже утверждает, что они дошли до самой Москвы. Если они "вероятно" приняли участие, но очевидно, что они "вероятно" и дошли. Далее автор утверждает, что: "Царя Василия III охватил такой ужас, что он бежал из Москвы на север". Действительно, в 1521г. татары, перейдя р.Оку подошли в Москве, но взять ее не смогли. Василий III отправился в Волоколамск набирать новые войска. Это был последнее серьезное нападение татар на столицу. В следующем году Василий III начал строить крепости вдоль р. Оки. Для общего развития Брехуненко хотелось бы сообщить, что Волоколамск находится приблизительно в 100 км. на запад от Москвы. Далее автор пишет о т.н. Стародубской войне 1534-1537г. в которой, по его мнению, казаки "успешно воевали". В чем это заключалось, конкретно он не указывает, но эта война была успешной для России, ибо, в конечном счете, велась на территории противника, а о мире стал просить Сигизмунд I. Далее автор пишет о том, что 1562-1569г. стал вопрос о признании за казаками звания "лыцарей". Описывая период нападения на московское царство короля Стефана Батория, Брехуненко с гордостью пишет об истинно "рыцарских" деяниях казаков. По его словам казаки под руководством Ф.Кмиты "совершили опустошительный рейд Смоленщиной, спалив до двух тыс. сел". Ранее автор упоминает, что под руководством этого самого Ф.Кмиты было 900 человек. Если учесть, что в те времена в селах жило не менее 200 человек и умножить на 2000, то Ф.Кмита уничтожить их мог, разве, что танками. На самом деле Ф.Кмита был старостой г. Орши. В октябре 1580г. начал наступление на Смоленск для соединения с польским королем. Был энергично атакован Бутурлиным, который преследовал его и в 40 верстах от Смоленска нанес ему полное поражение. После окончания польско-русской войны, казаки занялись, по словам автора, своим обычным делом: "Ожидания от украинских казаков разбойничания на "большей дороге" становится привычным для всех, так или иначе причастных к московскому пограничью и полю". Вот такое "рыцарство", которым автор призывает гордиться.

Но, еще более удивительную интерпретацию дает автор сотрудничеству казаков с московским царством. Не в силах отрицать этого очевидного факта, Брехуненко относит это сотрудничество к войне против России, только войне экономической. По его словам, казаки "доили" северного соседа, потому что нанимались к нему на службу против татар!? Оказывается они за двести с лишним лет опровергли К.Маркса - эксплуататорами являются те, кто нанимается, а не тот, кто нанимает. При этом автор пытается изобразить казаков послушными вассалами польского короля, утверждая, что за московские деньги они были согласны воевать только против татар. Однако, как это часто случается в этой книге, буквально через несколько строк, Брехуненко сам себя опровергает, сообщая о том что: " В 1593г. в Москве радостно приняли казацкое посольство, которое от имени гетмана Кшиштофа Коссинского предлагало свою службу "против любых неприятелей".

Весьма своеобразно трактует автор период польско-русской войны 1609-1612г. Россия, как известно, в то время переживала не лучшие времена, поэтому и решил Сигизмунд III, что эта война будет для него легкой прогулкой. Легкой прогулки не получилось, а те небольшие выгоды от территориальных приобретений, которые в результате войны польский король получил, были сведены на нет экономическим кризисом в Польше. Тем более, что очень скоро русские вернули себе практически все потерянные земли. Но оценка войны не интересует Брехуненко. Он с восторгом описывает, как казаки, после того, как польские войска в результате длительной осады взяли город Стародуб, вырезали там 7,6 тыс. мирных граждан. Во всем цивилизованном мире, где подобные зверства в это время, случались нередко, не принято было гордиться подобным "геройством". Сразу возникает естественная параллель с взятием войсками Петра I Батурина. Почему Брехуненко и К. этим событиям дают диаметрально противоположные оценки? Я уже не говорю о нюансах - Стародуб и стародубцы, в отличие от Мазепы и батуринцев, польскому королю на верность не присягали, занятие же шведами Батурина могло существенно повлиять на исход польско-шведской войны, в то время как, взятие Стародуба на исход войны не влияло и угрозы Польше и Сигизмунду не несло.

С особым восторгом описывает автор участие П.Сагайдачного в походе королевича Владислава на Москву в 1618г. Автор пишет, что: "Сагайдачный разгулялся так, что хуже татар опустошил южные окраины Москвы". Безусловно, этот период можно назвать своеобразным "Сталинградом смутного времени", не сдав Москву осенью 1618г. и заключив столь необходимое перемирие, Россия в дальнейшем отвоевала все утерянные территории. Теперь о Сагайдачном. Совершенно очевидно, что при объективном анализе его успехи не столь впечатляющи. Он не сумел взять ни Зарайск, ни Коломну и, самое главное, не помог Владиславу взять Москву. Не следует забывать, что воевал Владислав, а ему помогал Сагайдачный, за российскую корону. Определенное число русских, хотевших видеть Владислава на престоле, также находились в его лагере. В Европе того времени подобные ситуации встречались весьма часто. Достаточно вспомнить, что Иван Грозный, едва не стал королем польским, и немалое число поляков хотели видеть на престоле именно его. Смешно говорить о какой-то ненависти Сагайдачного к России и русскими. Через год с небольшим он обратился к царю Михаилу Федоровичу с предложением: "Служить против всяких его царского величества неприятелей". Совершенно очевидно, что "его царским величеством" называют только того, к кому относятся с почтением и уважением. Совершенно очевидно и то, что под неприятелями имеется именно Польша. Осторожный Михаил Федорович, зная продажность казаков, решил, что время воевать с поляками еще не пришло. Гетман Сагайдачный, если подвести все итоги его деятельности, скорее трагическая фигура. Обладая внушительным казацким войском, он совершенно не сумел воспользоваться преимуществом, которое он получил вследствие смутного времени в России, экономического кризиса в Польше и нахождения на турецком престоле султана, которого вряд ли можно назвать отважным полководцем. Его военные успехи явились продолжением старой казацкой тактики - напал, ограбил, убежал. Внешне эффектные акции, подобные взятию Кафы, не принесли ни территориальных завоеваний, ни политических дивидендов внутри Польши. Наивная вера в то, что польский король будет выполнять свои обещания, привели к тому, что все обещания, включая и закон, принятый сеймом в 1618г. остался на бумаге. Соглашение же, подписанное в селе Роставичи, близ Поволочи в 1619г. иначе, чем позорным, назвать невозможно. Согласно последнему из реестров должны были быть удалены все казаки, записанные в них за последние пять лет. Более того, число реестровых казаков определял только король. И самое главное, остальные казаки должны были вернуться под власть польских помещиков. Понятно, что такое предательство вызвало бурю негодования в рядах казаков. В отличие от Б.Хмельницкого П.Сагайдачный на вооруженный конфликт с поляками идти побоялся. Он сделал неудачную попытку перейти под патронат Москвы, о которой мы писали выше. В результате гетманом был избран Неродич-Бородавка. Сагайдачный же оказался еще более привязанным к польской короне. В битве при Хотине в 1621г. казаки под его руководством помогли полякам разгромить турок. По условиям польско-турецкого договора Польша обещала своим недавним врагам ... разоружить казаков, тем самым, гарантируя Турции спокойствие на ее границах. Возмущенные казаки, не позволив себя разоружить, ушли в Запорожье. Получивший ранение в хотинской битве Сагайдачный оказался в полном одиночестве, полякам он был уже не нужен, казаки не могли ему простить своего унижения. В 1622г. Сагайдачный умер. Основной причиной его смерти историки считают раны полученные во время хотинской битвы, однако, и психологическое состояние бывшего гетмана, было таковым, которое не способствовало его выздоровлению. Человек, чья слава могла затмить славу Б.Хмельницкого, не сумел использовать представившимся ему шансом. Одной из причин, которая привела Сагайдачного к трагическому концу, была слепая вера в то, что польский король будет исполнять принятые на себя обязательства. Вполне вероятно, что король лично, возможно, и пытался наладить более цивилизованные отношения с Сагайдачным, но не следует забывать, насколько он был зависим от шляхты. Шляхта же и слышать не желала об подобных уступках. Немалую роль в этом вопросе играла и католическая церковь. Не следует забывать, что только четверть века назад при помощи Брестской унии была попытка ликвидировать православие, как в середине ХVI века в Польше, с помощью иезуитов был искоренен протестантизм, который в то время исповедовал каждый четвертый поляк. Однако, "гора родила мышь" уния не смогла продвинуться более чем на 150км. от границ Польши. Казаки же, и Сагайдачный лично, оставались главными сторонниками православия. Естественно, что для Ватикана и католической верхушки Польши, любой компромисс с "еретиками" был недопустимым.

Наверное самыми весомыми аргументами, доказывающими, что книга автора по фамилии или псевдониму Брехуненко, мягко говоря является плодом его фантазии говорит тот факт, что зарубежные историки того времени, как то: англичанин Дж.Флечер, посланник австрийского императора Сигизмунд Герберштейн или папский посланник Антоний Поссевин не упоминают в своих донесения о том, о чем сообщает автор. А они описывали события, происходившие в России того времени весьма обширно.

http://ruskline.ru/analitika/2007/09...ossiej_voevali
фактолюб вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 08:29   #7
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @фактолюб Посмотреть сообщение
А. Внуков,
Хто це? Судячи з посилання на сайт якийсь піп, тож всю ту муть розбирати не бажаю, є щось від справжніх вчених?
__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 11:19   #8
Сообщений: 317
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Первый, кто применил слово Украина Ф. Орлик. Его мечта объединить право и левобережные Малороссии и Белоруссию, которую он назвал Украиной, УКРАденная родИНА. P.S. Орлик родом из под Минска.
al132 вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 11:36   #9
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @al132 Посмотреть сообщение
Первый, кто применил слово Украина Ф. Орлик.
Ще за часів Русі слово було, не обманюй.

Цитата:
Сообщение от @al132 Посмотреть сообщение
УКРАденная родИНА.
Дивовижна лінгвістика.
__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 11:59   #10
Аватар для onedon
Сообщений: 1,624
Очки репутации: 18,867
Группа: Жители Донбасса
Адрес: Донецк
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Тиверець Посмотреть сообщение
Що цікаво з 1576 року землі козаків уже мали повну автономію в складі Речі Посполитої і деякі права там були навіть більшими ніж у звичайних воєводств.
Так может стоит обратиться к польскому Сейму с просьбой о присоединении западных областей к Польше и восстановить "историческую справедливость", а заодно утихомирить протестные настроения на остальной части, вызванные навязыванием своих взглядов несколькими областями, которые последними вошли в состав Украины, благодаря отеческой заботе Иосифа Виссарионовича?
С чего вообще начинается история Украины? С основания городов Киева, Чернигова, Львова, т.е. с времен Киевской Руси или с отдельных моментов истории земли украинской, которые произвольно выдергивают пристрастные историки в угоду заявок и оплат со стороны заинтересованных политиков?
История земель, которые сегодня называются Украиной, очень многообразна, противоречива и может быть истолкована по разному. К сожалению, исторические моменты, которые сформировались в результате влияния различных интересов и государств, сегодня используются не на благо Украины, её народа и развития, а во вред.
Я уже писал о том, что давайте объединимся сначала вокруг экономики и правового государственного построения, а потом, на сытый желудок, поговорим о спорных вопросах, в том числе и истории. Так будет эффективней, а, главное, без крика, споров и выдергивания чубов.
onedon вне форума  
Сказавших "Спасибо!": 2 (показать список)
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 12:20   #11
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @onedon Посмотреть сообщение
Так может стоит обратиться к польскому Сейму с просьбой о присоединении западных областей к Польше и восстановить "историческую справедливость", а заодно утихомирить протестные настроения на остальной части, вызванные навязыванием своих взглядов несколькими областями, которые последними вошли в состав Украины, благодаря отеческой заботе Иосифа Виссарионовича?
Як ти з історії Речі Посполитої перескочив аж до 2 світової! В Річ Посполиту добровільно увійшли всі заселені на той час українські землі, а не тільки західні. Окупація ЗУНР Польщею зовсім інша історія, яка до теми не відноситься. Думаю треба віддати всі землі РФ Монголам щоб була збережена історична справедливість.

Цитата:
Сообщение от @onedon Посмотреть сообщение
С чего вообще начинается история Украины?
З великої Сарматії.
Лист козаків до короля Сигізмунда ІІІ від 1596 року, де також наголошується спільне «сарматське» походження русинів і поляків:
Цитата:
«Народ Руський, бувши в поєднанні спершу з Князівством Литовським, а згодом — і з Королівством Польським, не був ніколи од них завойований і їм раболіпний, але, яко союзний і єдиноплемінний, од єдиного кореня слов'янського, альбо Сарматського, виниклий...»
Цитата:
Сообщение от @onedon Посмотреть сообщение
Я уже писал о том, что давайте объединимся сначала вокруг экономики и правового государственного построения, а потом, на сытый желудок, поговорим о спорных вопросах, в том числе и истории. Так будет эффективней, а, главное, без крика, споров и выдергивания чубов.
Це історична тема, в історичному розділі, звали в політику і не флуди тут.
__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 12:32   #12
Сообщений: 317
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Тиверець Посмотреть сообщение
Ще за часів Русі слово було, не обманюй.


Дивовижна лінгвістика.
Да, словосочетание от вкрадена батьківщина, выкрадзеная радзіма было бы что-то лучше. Один украинский хмырь с музыкальной фамилией получил премию, опубликовав статью. В ней он писал, что УКРЫ самый древний народ. Они создали колесо, построили пирамиды в Египте и т.д. Слово окраина ближе, чем словосочетание УКРАденная родИНА.
al132 вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 12:37   #13
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @al132 Посмотреть сообщение
Да, словосочетание от вкрадена батьківщина, выкрадзеная радзіма было бы что-то лучше. Один украинский хмырь с музыкальной фамилией получил премию, опубликовав статью. В ней он писал, что УКРЫ самый древний народ. Они создали колесо, построили пирамиды в Египте и т.д. Слово окраина ближе, чем словосочетание УКРАденная родИНА.
Ще один горе лінгвіст, тобі сюди http://www.doneckforum.com/forum207/thread34257.html
__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 13:35   #14
Сообщений: 317
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Рукопись с Ф. Орлика с упоминанием УКРАденной родИНЫ ещё существует, хотя в жалком состоянии. Владелец этой рукописи не хочет её обнародовать т.к. считает , что попав на Украину или в Россию её уничтожат. Предложил решить это дело потомкам.
al132 вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 21.05.2014, 13:40   #15
N.E.R.V.
Аватар для Тиверець
Сообщений: 10,681
Очки репутации: 385,286
Адрес: Буковина
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от @al132 Посмотреть сообщение
Рукопись с Ф. Орлика с упоминанием УКРАденной родИНЫ ещё существует, хотя в жалком состоянии. Владелец этой рукописи не хочет её обнародовать т.к. считает , что попав на Украину или в Россию её уничтожат. Предложил решить это дело потомкам.
Рукопис написаний Виговським стверджує що всі кацапи брехуни, нинішній власник не хоче його оприлюднити, бо це і так всі знають.
__________________
Чи можна поглянути в дзеркало і не переповнитись злом? Дзеркало не відображає зло, а породжує його. Тому дивитися треба мигцем, а не вдивлятися в нього.
Тиверець вне форума  
Ответить с цитированием
Ответ




Метки
козаки, україна

РАССКАЖИ О ФОРУМЕ на других сайтах

Опции темы
Опции просмотра Оценка этой теме
Оценка этой теме:

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.


Похожие темы
Тема Автор
Це Україна
http://cs927.vk.me/u35301140/92635257/x_403c9689.jpg Сообщение добавлено в 13:09 ...
Бандерівець!
Постколоніальна Україна
Тут мене деякі чопорні індивідууми клянуть за "хамство", що я не виконую москальський закон "Табель про ранги", звертаючись по слов'янськи на "ти"...
hjvcntg
Україна проти...
ЧОРНОБИЛЬЦІ ЗЛАМАЛИ ПАРКАН І ПРОРВАЛИСЯ ДО РАДИ Вівторок, 01 листопада 2011, 10:25 Чорнобильці, які протестують під парламентом проти...
Ya-Na
Футбол і держава
Вчорашній день яскраво показав якість людей, які розікрали бувше загальнонародне. Як відомо участь в прихватизації прийняли виключно жлоби, виховані...
hjvcntg
Україна має талант -2
итак стартует 2-ой сезон шоу, детали на стб.уа..... ТОКА Я ЧЕТО НЕПОНЯЛ, ПОЧЕМУ В ДОНЕЦКЕ НЕТ КАСТИНГА???? кто в теме отпишитесь, я например хотелбы...
shaQ



Создано на vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2020, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot. Донецкий форум.