Донецк Форум. Донецкий форум.
   Здесь место есть политике и вздору... Удачи Вам! Я - ваш! Донецкий форум. ;)
 
ДОНЕЦКИЙ ФОРУМ - СПРАВОЧНАЯ ДОНЕЦКА
ИСТОРИЯ КАРТА ПОГОДА ДОНЕЦК ПОД ДНР НОВОСТИ
ПОЕЗДА (ЖД) АВТОБУСЫ ТАКСИ ФОТО ГОСТИНИЦЫ
WI-FI ВЕБ КАМЕРЫ БАЗА 09 ПРОВАЙДЕРЫ ОБЛАСТЬ
КИНОТЕАТРЫ ТЕАТРЫ ФК ШАХТЕР КЛУБЫ КАФЕ
ШКОЛЫ РАБОТА ИНСТИТУТЫ ТАНЦЫ ОБЪЯВЛЕНИЯ
БАНКИ АВТОСАЛОНЫ АПТЕКИ БОЛЬНИЦЫ РАЙОНЫ
МЕНЮ РАЗДЕЛОВ
Вернуться   Донецк Форум. Донецкий форум. > ИСТОРИЯ > Мировая история


Мировая история Европа. США. Азия. Вторая мировая война (ВОВ), СССР, НКВД, дивизия СС...


Ответ
 
Опции темы Оценить тему Опции просмотра
Старый 17.05.2010, 01:00   #31
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от сэмэн Посмотреть сообщение
и я так считаю , герой и патриот, а они говорят что сталин великая личность , и в запорожье бьюсти воздвигают , и что делать?

може фуй с ним ,у каждого свои герои , и друг к другу в душу не лезть? ...шо других дел мало?......
Ну, не я цю тему почав, крім того є офіційний указ Презедента згідно з яким Бандера Герой України! А із бюстом Сталіна взагалі маразм виходить... Ставити памятник людині в регіоні, яка морила голодом саме населеня цього ж регіону... Це ж ким потрібно бути, що б ось таке витворити?
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 17.05.2010, 01:07   #32
Сообщений: 1,352
Очки репутации: 9,007
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от бандерівець Посмотреть сообщение
Ну, не я цю тему почав, крім того є офіційний указ Презедента згідно з яким Бандера Герой України! А із бюстом Сталіна взагалі маразм виходить... Ставити памятник людині в регіоні, яка морила голодом саме населеня цього ж регіону... Це ж ким потрібно бути, що б ось таке витворити?
я во Львове работал около года , самые лучшие вспоминания , уровень культуры , сам город , толерантность , много разных конфессий , верующие ходят в разные храмы , говорили слово на русском, и зарэжут , говорил только на русском ,горбатого слова или взгляда не заметил , ...поэтому думаю войну надо заканчивать ,она нам не нужна , это форумчане ссут друг на друга кипятком , а простому люду ,герои, не определяют отношения между западом и востоком ,
сэмэн вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 17.05.2010, 08:14   #33
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от сэмэн Посмотреть сообщение
я во Львове работал около года , самые лучшие вспоминания , уровень культуры , сам город , толерантность , много разных конфессий , верующие ходят в разные храмы , говорили слово на русском, и зарэжут , говорил только на русском ,горбатого слова или взгляда не заметил ,
Чого я не можу сказати про свої спогади щодо перебування у східних областях... Там коли говориш українською то на тебе дивляться як на білу ворону та ще й морду відвертають...

Цитата:
Сообщение от сэмэн Посмотреть сообщение
...поэтому думаю войну надо заканчивать ,она нам не нужна , это форумчане ссут друг на друга кипятком , а простому люду ,герои, не определяют отношения между западом и востоком ,
Війна не закінчиться до того часу поки всілякі "родственники СМЕРШевца" типу Winja будуть гавкати на наших національних Героїв та спекулювати на темі мови, історії і т. п. намагаючиць цілеспрямовано дезінформувати населення, в основному східних та південних регіонів та зводити їх лобами із "західняками".
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 17.05.2010, 18:41   #34
Сообщений: 1,471
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от сэмэн Посмотреть сообщение
я во Львове работал около года , самые лучшие вспоминания , уровень культуры , сам город , толерантность , много разных конфессий , верующие ходят в разные храмы , говорили слово на русском, и зарэжут , говорил только на русском ,горбатого слова или взгляда не заметил , ...поэтому думаю войну надо заканчивать ,она нам не нужна , это форумчане ссут друг на друга кипятком , а простому люду ,герои, не определяют отношения между западом и востоком ,
Я сам с Луцка, а во Львове служил, + там родственники живут, прошлой осенью довелось там прожить 1 месяц. Люди резко отличаются от Луцких хотя он тоже на западе. Вежливы между собой, никакого мата.

Сидел как то в интернет клубе и один малый матюкнулся (в игру играл), администатор, лет 20, сказал "ти чого матюкаешся, ти що тварина?"

Часто ездил в маршрутках, два раза вылетали копейки с кармана, а я невидел, люди сзади поднимали их и приносили мне "Візьміть, у вас вилетіло" Мене это просто поразило, я бы например не поднимал, максимум бы только сказал об этом, пусть сам поднимает.
__________________
Роби добро і тікай..
trionix вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 18.05.2010, 12:56   #35
Enemy of fоrum №1
Аватар для Winja
Сообщений: 229
Очки репутации: 9,825
Доп. информация
По умолчанию

У Бандеры были хорошие учителя - это надо признать. Гитлера плохим учителем укронацикам называть грех.
__________________
Minden kapor a „függetlenség” saját buta disznó.
.هر پڅه اوکراین "هیوادپال" باید له منځه یووړل شي
Winja вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 18.05.2010, 22:39   #36
Аватар для Бозя
Сообщений: 1,704
Очки репутации: 6,861
Доп. информация
По умолчанию

Психиатрические аспекты мышления национально озабоченных



Как правило, национально свидомые имеют невысокий общий интеллект (что не мешает им быть неплохими специалистами в своей узкой профессиональной области). Это связано как с недостатком образования (так называемое мозаичное образование, о котором речь пойдет позднее) так и с врожденными пороками. Например, Западная Украина – район дефицитный по йоду. Это вызывает всем известную базедову болезнь. Но, кроме того, нехватка йода во время развития детского организма приводит к задержке в умственном развитии. Удельная плотность дебилов в этом регионе заметно больше, чем в центральных и восточных областях.
Если интеллектуальная способность мозга ниже порога освоения поступающей информации, то у человека появляется ощущение хаоса. Для такого человека становится невозможным ориентироваться в целостной ситуации окружающей действительности, она становится непонятной, мучительной, беспокоящей. Ставшая хаотичной, действительность вызывает раздражение или утомление. И вместо того, чтобы притягивать, отталкивает. В этом случае действительность делается понятной при помощи бредовых построений и страх перед неизвестным временно уменьшается, заглушается, создавая иллюзию некоего психологического комфорта.
Именно поэтому необходимо всю свою жизнь развивать и поддерживать максимально высокий уровень своего интеллекта, чтобы иметь личностный минимум знаний для упорядочивания поступающей разнородной информации.

Кроме того, свидомые страдают неврозами и комплексами неполноценности. Это объясняется довольно просто. Им с раннего детства их свидомые родители вдалбливают о тяжкой участи нэньки Украины, которую все постоянно порабощали. А самыми худшими из поработителей были москали – это единственное для национально озабоченных вселенское зло. Эта горькая историческая участь плюс собственная тяжелая жизнь и создают постоянный стресс, который приводит к неврозам. В дальнейшем (через 7 – 10 лет) невроз может перерасти в психоз. Психоз отличается от невроза двумя принципиальными признаками: пациент уже не осознает что болен; кроме того, в отличие он невроза, психоз полному излечению поддается крайне редко. Иногда этот психоз приобретает маниакально-депрессивную форму.
Ощущение собственной неполноценности чаще всего компенсируется манией величия, что наиболее ярко проявляется в самостийном историческом мифотворчестве.

Далее, для национально озабоченных характерно параноидальное мышление – их одолевает одна или несколько идей фикс (например образ Росии как вселенского зла или украинской нации – самой древней нации на планете). За исключением этой узкой области они могут ничем не отличаются от нормальных людей.

Ну а самая характерная особенность национально озабоченных – расщепление психики или шизофрения. Приведу самые характерные примеры расщепления психики:
«Киевская Русь – это Украина, но украинцы – не русские».
«Сталин – тиран, захватчик и угнетатель, однако, присоединенные им (как и Хрущевым) к Украине регионы являются истинно украинскими».
«Русификация – зло, полонизация – норма».
Здесь же уместно привести и другое утверждение свидомых, являющееся признаком не шизофрении, а бреда: «Русские стали называться украинцами потому, что у них москали имя украли».

Как правило, услышав хотя бы одно такое утверждение, вести дальнейший разговор бессмысленно: вам попался экземпляр, которому нужны не аргументы, а квалифицированная медицинская помощь.
Это так называемый Maidaunvulgarisukrainicus, что в переводе с латинского означает: дебил обычный, подвид украинский (или просто -------, как таких «титульных» все чаще начали именовать в народе).
Кроме того, спорить с майдауном просто опасно, так как загнав его в угол при помощи простых аргументов, вы вероятнее всего только спровоцируете у него нервный припадок, результаты которого могут быть для вас самыми печальными.

Встречаются и свидомые, обладающие заметным интеллектом. Но они пользуются им только в тех областях, которые не противоречат их национальной догме. Внутри этой области никакие доводы не действуют – логика блокируется верой. Подобное поведение полностью подпадает под симптоматику бреда.
Иногда такие экземпляры используют весь свой интеллект, чтобы доказать недоказуемое и для этого уводят дискуссию в область софистики (софистика – использование ложных по существу умозаключений, формально кажущихся правильными, основанное на преднамеренном нарушений правил логики). Но это тоже является одним из признаком шизофрении. Выход здесь один – требовать простой ответ на такой же простой вопрос.
Еще один вариант поведения национально свидомого: человек воспринимает предмет или явление не в виде целого, а в виде составляющих его частей, не в состоянии из набора признаков выделить главные и синтезировать цельный образ предмета. И поэтому в качестве опоры использует мнение другого человека, которое для него является абсолютом. Подобное поведение объясняется тем, что логическое мышление – это сравнительно недавнее приобретение человечества и далеко не все люди способны делать даже простейшие логические выводы. Мало того, существуют значительные социальные слои, по сути, целые народы не мыслящие категориями формальной логики.
Поэтому если строго подходить к определению «национально свидомый» то такие люди в действительности ими не являются. Это только представители стада, бездумно следующие за впереди идущими.

Остается последняя категория свидомых – они все хорошо понимают и адекватно ориентируются в окружающей обстановке. Причина их «свидомости» проста – они с национальной идеи кормятся. И единственный аргумент, который на них может подействовать, это страх. Поскольку такого понятия как совесть для них не существует.
__________________
Пацаки! Почему не в намордниках?
Бозя вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 19.05.2010, 19:33   #37
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Winja Посмотреть сообщение
У Бандеры были хорошие учителя - это надо признать. Гитлера плохим учителем укронацикам называть грех.
Сам зрозумів "чьо" написав?

Вчителями Бандери були Д. Донцов та Є. Коновалець! Гітлер тут нідочого. Не вигадуй!
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 19.05.2010, 19:45   #38
Enemy of fоrum №1
Аватар для Winja
Сообщений: 229
Очки репутации: 9,825
Доп. информация
По умолчанию

Естественно. А что, правда неприятна для настоящего укронационалиста? Зря.
Кстати, как там ОУН призывало рзбираться с "жидами и москалями"? Совсем как у Адольфа. Придётся привести примеры того, как Гитлер осуждал еврейство.
__________________
Minden kapor a „függetlenség” saját buta disznó.
.هر پڅه اوکراین "هیوادپال" باید له منځه یووړل شي
Winja вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 19.05.2010, 19:50   #39
Аватар для Звездочет
Сообщений: 1,131
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от бандерівець Посмотреть сообщение
Сам зрозумів "чьо" написав?

Вчителями Бандери були Д. Донцов та Є. Коновалець! Гітлер тут нідочого. Не вигадуй!
На чем основана идеология украинского интегралного национализма Донцова,по пунктам можно?
Звездочет вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 19.05.2010, 20:02   #40
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Winja Посмотреть сообщение
Кстати, как там ОУН призывало рзбираться с "жидами и москалями"?
Ти про що? Документ покаж!

А як та на рахунок сіонізму? Та так і не дав вдповіді! Чим він кращий від українського націоналізму?

Добавлено через 3 минуты
Цитата:
Сообщение от Звездочет Посмотреть сообщение
На чем основана идеология украинского интегралного национализма Донцова,по пунктам можно?
Донцов – автор багатьох публіцистичних праць. Серед найвідоміших праць варто назвати “Націоналізм” (1926). У цій праці він сформулював засади нового українського світогляду, який означив як “чинний націоналізм”, тобто інтегральний націоналізм, на підставі популярних на Заході теорій, що розглядали вольовий чинник, як ірраціональну рушійну силу історичного процесу.

Ось основні засади інтегрального націоналізму.

Нація - абсолютна цінність.

Політичні партії, класи повинні поєднатися заради Вищої мети.

Вища мета – незалежність держави.

Мета виправдовує всі засоби.

Майбутню державу повинен очолити вождь, керманич з необмеженою владою.

Соціально – економічні питання - другорядні; скоріш за все держава

буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю.

Необхідно діяти, відкинувши жодні політичні дискусії.

Керуючись ідеями Ніцше і Ортем-і-Гасета, Донцов прийшов до генерального висновку: нація – не лише “мовна чи національна збірнота”, - нація – це воля щось спільне творити”. Донцов намагався прищепити українській суспільності волю до влади і вволю до життя , фанатизм на шляху боротьби за власну ідею, тверду віру у власні сили, і тільки такий вихід він вбачав у творенні повновартісної нації. Націю може порятувати лише народження нової психології переможців, а не рабів, “не вічний стогін покараних рабів і сльози”.

Коли ж Донцов говорить про суспільну еліту, то усвідомлює під цим не якісь матеріальні чи політичні переваги. Еліта, вибрані – це ті, хто вимагає від себе більше ніж інші, навіть якщо ці вимоги їм не під силу.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Інтегральний_націоналізм
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 19.05.2010, 20:11   #41
Enemy of fоrum №1
Аватар для Winja
Сообщений: 229
Очки репутации: 9,825
Доп. информация
По умолчанию

Первое издание книги Гитлера было в июле 1925 года. Всё, что Вы написали по поводу идей Донцова, - было в книге "Моя борьба". Практически дословно и кое-что я уже цитировал. Укры и тут ничего не изобрели, но гитлеровский урок усвоили отлично.
__________________
Minden kapor a „függetlenség” saját buta disznó.
.هر پڅه اوکراین "هیوادپال" باید له منځه یووړل شي
Winja вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 19.05.2010, 23:13   #42
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Winja Посмотреть сообщение
Первое издание книги Гитлера было в июле 1925 года. Всё, что Вы написали по поводу идей Донцова, - было в книге "Моя борьба". Практически дословно и кое-что я уже цитировал. Укры и тут ничего не изобрели, но гитлеровский урок усвоили отлично.
Думаєте? А про такий твір чули?

"Самостійна Україна" (брошура) — публіцистичний твір авторства Миколи Міхновського, написаний у 1900 році. Деякий час виконував роль політичної програми Радикальної Української Партії. Твір торкається політичних, правових та філософських аспектів буття української нації і держави.

У «Самостійній Україні» Міхновський виступив фундатором національно-радикальної політично-філософської течії, засадничими положеннями якої стали цілковита самодостатність української ідеї та її цілковита окремішність від ідеї загальноросійської (в тому числі і революційної), необхідність здобуття Україною політичної незалежності та досягнення соборності без огляду на можливі конфлікти і в якнайшвидший час та лідерство української інтелектуальної еліти в боротьбі (коли треба, то й збройній) за державну незалежність.

Здоровий націоналізм, стверджувалось у «Самостійній Україні», покликує до історичного життя нові народи, веде до розпаду приречених історією імперій. У бракові такого націоналізму серед широкого загалу українців Міхновський бачить основну причину нещасть своєї нації. Головними опонентами Міхновського виступають не «чужинці», а «українофіли, що виробили релігію лояльності», українська інтелігенція, яка в попередніх своїх поколіннях не узгоджувала свої інтереси з інтересами народу, зраджувала, покидаючи його в найгірші часи. Її репрезентанти «надали українофільству характер недоношеної розумом етнографічної теорії». Саме «українофіли» зробили український національний рух чимось смішним і ганебним і тим самим відштовхнули від українства «цілу молоду Україну». Без інтелектуального та чуттєвого впливу молодого покоління (яке, на думку Міхновського, мусить сформувати «українську інтелігенцію третьої формації») на політичний зміст національної ідеї, здобуття Україною державності неможливе.

Міхновський також наголошує на відмінності націоналізму пануючих націй як системи гноблення і націоналізму гноблених народів як захисту права боротися за своє людське «Я». Перший відбирає (під гаслами космополітизму) останні сили з націй поневолених — їхню інтелігенцію, тоді як другий є джерелом історичної творчості, несучи в собі зародки народної свободи, маючи своїм продовженням і розвитком ідеї гуманізму й космополітизму.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Самості...раїна_(брошура)


Гітлер тоді ще деревянними солдатиками грався!



Цікаво, а який твір став ідеологічною основою сіонізму? Не підкажете?
Як думаєте, що краще: сіонізм чи український націоналізм?

Последний раз редактировалось в 00:45.
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 20.05.2010, 08:55   #43
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию

БАНДЕРІВЦІ – ПОСЛІДОВНІ БОРЦІ
ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Бандерівці – це, в останній час, загально вживана, популярна назва всіх учасників повстанської і підпільної визвольної боротьби, що її в період гітлерівської окупації підняв український народ проти німців і, що її від 1944 року він продовжує вести проти большевицьких загарбників. Ця назва утворилася від прізвища славного сина українського народу, довгорічного революційного борця за волю і державну незалежність України, керівника революційної Організації Українських Націоналістів ( ОУН ) – Степана Бандери.

(Петро Полтава ХТО ТАКІ БАНДЕРІВЦІ ТА ЗА ЩО ВОНИ БОРЮТЬСЯ)

УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ НЕ Є ШОВІНІСТИ,
НІ ІМПЕРІЯЛІСТИ

Ми, українські націоналісти, не є шовіністи. Борючись за незалежну українську державу, ми боремося тільки за здійснення українським народом тих прав, якими вже давно користується величезна більшість народів світу, і які ( права ) вже давно визнано природними правами кожного народу. До речі, наша боротьба є законною боротьбою навіть з точки зору большевицьких законів: конституція СССР забезпечує за кожним народом право на вільний вихід із складу СССР. До всіх народів світу ми плекаємо щирі симпатії. З усіма народами світу, в тому числі і з російським народом, який побудує свою національну державу на своїх етнографічних землях, ми хочемо жити в дружбі і співпраці. Ми не боремося проти сусідніх нам народів в цілому, а тільки проти тих імперіялістичних сил, які нас поневолюють. Підкреслюємо ще раз: усі народи, в тому числі російський та польський народи, ми цінимо, шануємо та прагнемо до дійсної дружби і співпраці з ними. Ми ненавидимо і боремося тільки проти тих імперіялістичних сил, які нас поневолюють або хочуть поневолити.

Ми, українські націоналісти, не є також імперіялістами. Незалежну українську державу ми хочемо будувати тільки на етнографічних землях, тобто на землях, на яких у більшості живе український народ. Ми не зазіхаємо ні на шматок чужої території. Ми є проти всякого імперіялізму – проти поневолювання у будьякій формі одного народу другим, проти імперіялістичних воєн і загарбань, проти багатонаціональних імперій. Ми є за якнайповніше здійснення ідей вільних національних держав усіх народів світу.

(Петро Полтава ХТО ТАКІ БАНДЕРІВЦІ ТА ЗА ЩО ВОНИ БОРЮТЬСЯ)
http://www.stepanbandera.org/bandera_poltava.htm

З того, що дотепер ми сказали про нашу ідеологію і політику, якнайвиразніше видно, що наш, бандерівський, революційний рух ні з фашизмом, ні з гітлеризмом не має нічого спільного. По своїй найглибшій суті наш рух – народний національно і соціяльно-визвольний рух. Нам чужий усякий шовінізм, ми ненавидимо і поборюємо всякий імперіялізм, ми проти всякої диктатури і тоталітаризму, ми за знищення всякої експлуатації людини людиною, за побудову справді безклясового суспільства. Тільки з неспроможности знайти проти нас якінебудь справжні аргументи большевицькі вороги народу зв'язують нас з фашизмом, закидають нам "агентурність".

(Петро Полтава ХТО ТАКІ БАНДЕРІВЦІ ТА ЗА ЩО ВОНИ БОРЮТЬСЯ)
http://www.stepanbandera.org/bandera_poltava.htm
__________________
«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю» (Є. Коновалець)

Последний раз редактировалось в 11:30.
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 20.05.2010, 11:48   #44
Аватар для бандерівець
Сообщений: 609
Очки репутации:
Доп. информация
По умолчанию



Добавлено через 12 минут
Ігор Лосєв

Явище "бандерофобії" в російській свідомості


"Мені не доводилося зустрічати більших консерваторів у національному питанні, ніж росіяни..." 1

Явище, про котре йтиметься в цій статті, належить до числа фундаментальних, базових конструкцій російської ментальности в її ставленні до України та українців. "Бандєровщина" в російській свідомості має мало спільного з бандерівщиною як реальним феноменом української історії. Можна навіть говорити про специфічну російську модель тлумачення цього руху, модель, яка через свої численні ірраціональні елементи дає всі підстави визначати її як міф, складову інших російських міфів на українську тематику 2. Ставлення до українського національного руху в колах навіть освічених і ліберальних російських інтелігентів залишається на рівні суто пропагандистському, що змушує згадувати часи радянського Агітпропа з його "об'єктивним" і "науковим" "дослідженням" поглядів ідейних супротивників. Великим поступом в осмисленні цього явища російською свідомістю було б забуття бодай істерично-звинувачувального тону, що панує практично в усіх російських текстах, навіть тих, котрі мають претензію на академічність. У цій свідомості, а ще більше підсвідомості, історична реальність перетворилася на символ, що живе своїм автономним від істини життям. Цей символ надзвичайно активно використовується у багатьох публікаціях, що мають за мету створювати негативний імідж України, окремих її регіонів та політичних сил.

На теренах самої України цей символ є наріжним каменем усієї пропаганди лівих та проросійських партій і організацій, що має прислужитися меті протиставлення західних і східних регіонів держави, залякування російського та російськомовного населення сходу і півдня якоюсь жахливою, жорстокою, невідомою, а тому ще страшнішою силою. Над створенням цього символу працював величезний загін комуністичних пропагандистів протягом останніх 60 років, і ця робота не припиняється й донині. У сучасній Росії поки що не зафіксовано серйозних спроб неупереджено розібратися в цих фактах української історії.

"Бандєровєц" постає у сприйнятті пересічного росіянина на підсвідомому рівні як свого роду "анти-ідеал" України, як живе втілення "поганої України" на відміну від ідеалу від доброї України-Малоросії, що перебуває під цілковитим політичним і духовним контролем Москви, незалежно від формального статусу чи то провінції Росії, чи то протекторату її, чи то "самостійної"" держави, рівень самостійности котрої визначається тією-таки Москвою. Це, так би мовити, модель найгірших рис українця, як їх собі уявляє російська свідомість. Тип антиросійський за визначенням, саме через своє українство, через максимально різкий і непоступливий прояв, маніфестацію свого українства у формах, що принципово за своїм характером зіставні з формами демонстрації "російськости" росіянином як представником державного народу. Проте така поведінка українця, що є віддзеркаленням поведінки росіянина, поляка, німця, угорця як носіїв національної самодостатности, сприймається росіянином з його усталеними уявленнями про "норму" для українців як виклик і агресія, принаймні як потенційна загроза. Це, своєю чергою, викликає агресію з боку носія російської свідомости, котру він вважає спровокованою. Спровокованою самим лише фактом існування такого "аномального" українського типажу. Власна національна агресивність у такий спосіб екстраполюється на іншого, що посилює відчуття загрози та незахищености. Це дуже своєрідна мазохістська агресивність, коли саме джерело агресії почувається жертвою, яка потребує захисту та співчуття, коли в ролі "перпетум мобіле" афесивности виступають штучно збуджений страх і комплекс гострого, хоча й не виправданого реальними обставинами, жалю до себе. Яскравою ілюстрацією до цієї тези може бути ситуація з "російськомовними" за межами Російської Федерації та її висвітлення засобами масової інформації цієї країни з нескінченними скаргами на "утиски" та "переслідування". "Бандєровєц" сприймається багатьма росіянами як метафізична, майже маніхейська загроза з боку синів темряви. Проте участь реальних бандерівців у формуванні таких уявлень була досить мінімальною, решту зробила сама російська свідомість із її специфічними, створеними такою ж специфічною історією, особливостями. Дещо про ці особливості можна інколи прочитати й у російських дослідників: ".. .на цьому камені вільно обраних несвободи і деспотизму будувалася майбутня Росія. Потім зміцнилися сільські громади, що відродили племенний диктат більшости і зневагу до особистости, маніхейський жорстокий поділ світу на "наших" і "ненаших" і відповідно подвійну мораль і норми співжиття (для своїх і чужих). Тобто, за суттю, аморалізм, що став поступово однією з найдивовижніших національно-психологічних рис, котрі вже справді "аршином общім нє ізмєріть". Сюди ж належить нігілістичне ставлення до приватної власности, завдяки якому марксизм, що був широко відомий у Європі, зміг укоренитися і зрости як сучкувате дерево більшовизму лише в Росії. Саме звідси, зазначав я в останніх працях, із суто психологічної схильности до архаїки - себто до консервації стародавніх колективно-підсвідомих стереотипів - виникають численні історичні й сучасні біди російського народу. І ще раз наголошую, походження і розвиток цих національних рис пояснюються зовсім не якоюсь расовою передвизначеністю... вони набуті в результаті того самого особливого російського шляху прогресу, наявність якого, здається, ніхто не заперечує" 3.

Російська свідомість легко визнає право народів на самовизначення, на антиколоніальну війну, коли йдеться про події, що не стосуються Росії. Росіяни охоче співчувають американським неграм, південноафриканським бурам, бенгальцям, бо це не накладає на них жодних зобов'язань щодо перегляду власної історії, а тим більше власних кордонів. Саме тому їм так важко признатися самим собі, що "бандєровщина" була звичайнісіньким національно-визвольним рухом. Адже це визнання вимагатиме й визначення місця й ролі росіян у цьому процесі. Таке визначення може бути тільки вельми некомпліментарним.

Оскільки бандерівський рух був об'єктивно спрямований проти Росії як держави і політичного режиму, був ефективним, добре організованим, послідовним і непримиренним, від якого не можна було відкупитися черговим протекторатом чи домініоном, "союзом" чи "стратегічним партнерством" -залишався тільки шлях його демонізації, хоча типологічне бандерівський рух не відрізнявся принципово від антифранцузького руху в Алжирі чи антианглійського в Ірландії. Цікаво, що аналогічні спроби демонізувати національно-визвольний рух спостерігаються у Чечні за такою ж схемою (російські чиновники невипадково заявляють, що на цій території застосовуватимуться методи, вдо були апробовані у Західній Україні у 40-50-ті роки).

Схема справді повторює "антибандерівську": звинувачення чеченських повстанців у прислужництві зарубіжним ісламським фундаменталістам (ОУН-УПА у прислужництві німецьким окупантам, пізніше західному імперіалізмові та співпраці з бандитсько-кримінальними елементами: найманцями з усіх-усюд і т. д. Звинувачують Чучню у змові проти Росії та агресії (ОУН-УПА теж розглядалася Агітпропом як загроза не лише частині території, а всій державі). Зосереджують увагу на неминучих ексцесах будь-якої збройної боротьби, причому тільки на ексцесах однієї сторони, чеченської, вважаючи ексцеси (часто значно жорстокіші й невиправдані) з російського боку чимось прийнятним і майже законним. Саме так у Росії й досі розглядають дії військ НКВД-МҐБ у Західній Україні, численні вбивства і депортації мирного населення. Ба більше, ці дії вважаються зразком для наслідування в нинішній кавказькій війні.

Уявлення широкого російського загалу про епопею ОУН-УПА зводяться до сукупности міфологем: українсько-німецькі націоналісти, співпраця з гітлерівським режимом, звірства, патологічна русофобія. Елемент невігластва, що свідомо формувався Агітпропом, тут, безперечно, присутній. Про це свідчить той факт, що навіть, здавалося б, професійні "борці з бандерівщиною" зазвичай не можуть назвати імена діячів цього руху, крім, звісно, самого Степана Бандери, абсолютно не поінформовані щодо конкретних подій, документів і т. ін. Це фобія невідомого, а тому й ще жахливішого. Однак значна частина цього загалу, насамперед ветерани Червоної армії, принципово й не бажають знати факти, адже ці факти можуть зруйнувати звичний і зручний міф, спонукаючи до розриву з улюбленими фетишами свідомости, позбавляючи духовного комфорту сталости догм і забобон.

Цей більше ніж сумнівний у своїй основі образ "бандєровца", який має викликати страх, ненависть й огиду на рівні фізіологічних рефлексів, якнайкраще надається до нинішньої антиукраїнської пропаганди як свого роду "страшилка" для етнічних росіян у Російській Федерації та Україні і для певної частини українців Сходу й Півдня. Це полегшується тим, що в цих регіонах тлумачення історії українського національно-визвольного руху віддано на відкуп лівим та проросійським організаціям, для котрих цей рух - не лише зосередження всіх людських вад, а й явище вузько-регіональне, західне, галицьке, абсолютно чуже Донбасу, Слобожанщині, Таврії. У їх тлумаченні, як і в більшості російських публікацій (практично в усіх), бандерівці постають як майстри найвишуканіших тортур (хоча насправді саме вони часто були жертвами таких), як носії звірячих інстинктів, фахівці з усіляких знущань із росіян, євреїв та поляків. Два останні етноси навряд чи викликають щире співчуття пропагандистів, але обов'язково додаються для надання бандерівським "звірствам" більшої універсальности. Водночас усі жорстокості проти членів ОУН-УПА та мирного населення послідовно замовчуються. Бо їх визнання теж сприятиме руйнації "антибандерівського міфу". Відповідність цього абсолютно негативного образу реальности - питання поза обговоренням у російській історичній науці, не кажучи вже про публіцистику. І це незважаючи на те, що сьогодні існує можливість доступу до багатьох автентичних джерел.

Образ "бандєровца" в російській свідомості майже повністю збігається з образом галичанина, який сприймається як західний, католицький, чужий решті України тип, як спокусник "проросійського" за визначенням українського народу. Галичани абсолютно суперечать усім російським догмам щодо України, що викликає обурення й ворожість більшости російського загалу. Західні українці виявилися твердішим і непоступливішим людським матеріалом, ніж їхні східні брати, яким політичні умови не давали можливости перейти від стадії етнографічної маси до стадії нації. "Західняки" очевидно не надавалися до русифікації (насамперед ментальної), були відпорні щодо слов'янофільської та інтернаціональної пропаганди, релігійні, вміли чітко формулювати свої цілі й національні вимоги. Себто вони уособлювали всі ті риси, котрі російська свідомість так не хотіла бачити в українцях. Галичани справляли враження представників птвинутої гвпопейської нації, якої за московськими проектами не повинно бути в Україні. Рівень їх національної свідомости був із точки зору керівництва СРСР зависокий. Саме це в радянські часи викликало підозри та недовір’я до виходців із Західної України, навіть якщо то були пересічні носії компартійних поглядів. Галичанинові було практично неможливо потрапити на верхівку партійного олімпу УРСР.

Таке ставлення російської громадської думки (як правило, дуже негативне) пов'язане, серед інших причин, також із тим, що російська ментальність (і елементарна, і масова) сприймає високий рівень української національної свідомости як шовіністичну русофобію, нормою ж уважає майже повну відсутність національної свідомости. Росіяни схильні приписувати "бандєровцам" ту ворожість до себе, яку вони самі відчувають до свідомих у національному сенсі українців, і тоді теза "ми їх ненавидимо" міняється на зручнішу й психологічно виграшнішу - "вони нас ненавидять".

Тут слід звернути увагу на деякі специфічні етнопсихокомплекси росіян. Російська громадськість любить обговорювати ворожі почуття інших народів щодо росіян, проте всіляко ухиляється від обговорення й аналізу власної ворожости до інших: євреїв, татар, кавказців, українців, прибалтів, часто-густо свідомо підміняючи серйозний рівень розгляду примітивними клоунадами із запевненнями "простих людей" про свою любов до сусіда-інородця, чи зворушливою історією взаємин окремого росіянина та окремого неросіянина, що аж ніяк не знімає з порядку денного необхідности глибокого і чесного аналізу взаємин народів.

Галичани самою своєю ментальністю ображали особливий колоніальний комплекс росіян - жагу любови та вдячносте з боку підкорених народів. Росіянин на етнічних землях "інородців" не хотів і не міг почуватися тим, ким він і був -колонізатором і асимілятором, а волів почуватися носієм прогресу, цивілізації та благодійносте. І якщо на Сході, в Азії, в такій настанові ще був якийсь мінімальний сенс: "Росія справді відіграє прогресивну роль щодо Сходу. Незважаючи на всю підлість та слов'янський бруд, панування Росії відіграє цивілізаторську роль для Чорного та Каспійського морів і Центральної Азії, для башкирів і татар"4, то в Західній Україні культурний рівень пересічного росіянина (передовсім побутовий), його вихованість та поведінка аж ніяк не могли правити за взірець для корінного населення.

Щоправда, інколи деякі російські мислителі таки ж усвідомлювали, що їхні сподівання на вдячність народів, котрі хотілося б тримати під постійним контролем, цілком марні. І це усвідомлення породжувало недобрі почуття до об'єкта можливої політичної "благодійности", до тих, хто мав зухвалість претендувати на власні інтереси і своє особливе бачення історії. Найрепрезентативніше цей комплекс ображености кращих почуттів проявився у Ф. М. Достоєвського, в політичному аспекті - переконаного великодержавника і панрусиста, котрий, проте, не цурався й слов'янофільської риторики: "Не буде в Росії, і ніколи ще не було, таких ненависників, заздрісників, наклепників і навіть явних ворогів, як усі ці слов'янські племена, як тільки Росія їх визволить, а Європа погодиться визнати їх визволеними" 5. У письменника йшлося про сербів, болгар, чорногорців, котрі справді були не від того, щоб скористатися російською військовою потугою для розв'язання власних національних проблем в Османській імперії. Але це зовсім не означало, що вони хочуть стати сателітами Російської імперії. Вони вважали за краще керуватися у своїй політиці власними уподобаннями; часто це вимагало від південних слов'ян орієтуватися не на Петербург, а на Відень чи ерлін, що знову ж таки викликало образу й розчарування російської громадськости, котра за всієї своєї романтичности в політичному сенсі була надзвичайно корисливою і за кожний акт "геополітичного альтруїзму" у вигляді чергового визволення" вимагала розрахунку. Зовсім іншою була ситуація Західної України 40-50-х років, коли перспектива радянського "визволення" У галичан, які вже встигли ознайомитися з цією системою і цією культурою 1939 року, викликала жах і відчай.

У ставленні російської громадськости до українського національно-визвольного руху можна завважити певну культурно-психологічну особливість, котру визначив той-таки Достоєвський, який сказав, що люди завжди ненавидять тих, кому вони зробили зле. Адже російській свідомості, над котрою тяжіють (згадаймо точку зору В. Возгріна) старовинні племенні комплекси поділу світу на систему "свій -чужий", а відповідно й моралі на мораль для своїх і чужих, невимовно важко визнати тих, хто був об'єктивно проти Росії, проти її військ і при цьому мав рацію, а дії його були етично справедливі та історично виправдані. Для російської свідомости той, хто був проти "священної держави", як вона визначена в останньому варіанті гімну Російської Федерації, не може бути виправданим, хоч би якими мотивами він керувався, хоч які б об'єктивні обставини свідчили на його користь. Зрештою, визнати історичну справедливість українського національно-визвольного руху 40 - 50-х років на західних землях означає необхідність (логічну й моральну) засудити самих себе.

І тут постає питання про російську вину. Відомо, як тяжко розв'язувала питання національної вини німецька свідомість по Другій світовій війні. Вона його розв'язала, внаслідок чого німецька земля більше не є джерелом агресії.

У Росії навіть постановка питання про російську вину сприймається як русофобія і національна зрада. Значною мірою ситуація складалася історично. Коли після 1917 року, засуджуючи тюрму народів, Російську імперію, довелося сказати про численні злочини проти них, то виявилося, що російський народ жодного відношення до цих гріхів не має - у всьому винний царизм (щоправда, більшовики не додумалися сказати, що саме російський народ більше за всіх постраждав від самодержавства). Коли після 1991 р. довелося сказати про нищення неросійських народів, депортації, утиски, русифікацію, то з'ясувалося, що російський народ знову не може відповідати - у всьому винні комуністи, від яких більше за всіх, звичайно ж, постраждали росіяни. І навіть коли постало питання про відповідальність за першу чеченську війну 1994 - 1996 рр., було заявлено, що в усьому винні єльцинські демократи.

Така гротесковість ситуації здивувала й деяких російських інтелектуалів: "Тезу про "державотворчі функції" російського народу сьогодні прийнято практично всіма політичними течіями і, зокрема, утверджується всім пафосом маніфесту, що розглядається*, який одначе приписує всі біди Росії згубному впливові абстрактних руйнівників, названих більшовиками.

* “Манифест демократов-государственников” - спроба окремих російських політиків та громадських діячів обєднати демократію з російським шовінізмом. - Авт.

Але, скажіть заради Бога, хіба не повинен "державотворчий народ" хоча б якось відповідати перед самим собою за ту державу, котру він "утворює"? 6.

У російській свідомості існує своєрідний страх перед каяттям, перед визначенням своєї вини, що взагалі-то дивно для народу, котрий вважає себе • християнським. Натомість дуже розвинений рефлекс звинувачення інших, які дуже рідко сприймаються як рівні з росіянами у своїх почуттях, переживаннях і стражданнях. Над усе це проявилося в останніх виступах Олександра Солженіцина, де глибоке співчуття і співпереживання з росіянами поєднуються з абсолютно глухою байдужістю до внутрішнього духовного світу неросіян, до їхнього болю, що сприймається письменником як щось за визначенням несуттєве і не гідне уваги. Ідея Ф. М. Достоєвського "про всесвітню чуйність" росіян на цьому тлі все більше справляє враження звичайної пропагандистської ідеологеми, покликаної приховати принциповий російський етноцентризм, що й пов'язаний з нездатністю до каяття, особливо перед "чужими".

Нам здається, що саме це мав на увазі російський філософ культури Георгій Федотов: "Чому Росія - християнська Росія забула про покаяння? Я кажу про покаяння національне, звичайно. Чи було коли-небудь християнське покоління, християнський народ, котрий перед лицем історичних катастроф не вбачав у них караючої руки, не зводив би порахунки із власним сумлінням?.. А в православній Росії не знайшлося пророчого звинувачувального голосу, котрий показав би нашу вину в нашій загибелі. Ця нечутливість національної совісти сама собою є найсильнішим симптомом хвороби". І далі: ".. .той сказ, та одержимість люті, що сьогодні спрямовані на розбудову класового і безбожного інтернаціоналізму, завтра будуть спрямовані на створення національної і православної Росії. Який жах!" 7.

Цю тему продовжує і наш сучасник, який ототожнює себе з російською культурою і долею: "Нездатність усвідомити власну поразку і зробити з неї необхідні висновки дається взнаки у незжитій заздрісній ненависті до сусідів, котра якщо й міняється на щось, то хіба тільки на глухе роздратування і лють до самих себе, але ніяк не на (природне, здавалося б, у цій ситуації) почуття національного каяття. Складається враження, що, не усвідомивши по-справжньому власну вину, національну причетність до огидних історичних діянь, ми вже стурбовані найбільше тим, як би свого гіпотетичного "комплексу вини" позбутися...

...Не може бути визнане терпимим моральне становище країни, сусіди якої найбільш за все стурбовані тим, як би опинитися від неї подалі: абсолютно очевидно, що справа тут не у віроломстві сусідів, а в чомусь внутрішньому, своєму" 8.
Російський "міф бандєровщини" нічого не розповідає про це героїчне явище української історії, але дуже багато може розповісти про специфічні національні хвороби російської свідомости.

1 Д. Донцов. "Еще о русском либерализме" // Украинская жизнь. 1912. № 10. С. 84.

2 Див. /. В. Лосєв. Галицький міф у сучасному російському "українознавстві" // Культурологічні студії. Збірник наукових праць Університету "Києво-Могилянська академія". Випуск II. Київ, 1999.

3 Возгрин В. Беру свои слова обратно // Голос Крьіма. № 23. 13 июня 1997. * Маркс К., Знгельс Ф. Собрание сочинений. II изд. Т. 27. С. 241.

5 Достоевский Ф. Одно совсем особое словцо о славянах, которое мне давно хотелось сказать // ПСС. В ЗО т. Л.: Наука. Л. О. 1984. Т. 26. С. 78.

6 Туманив Б. В мировое сообщество со своим пулеметом // Новое время. 1997. № 42. С. 11.

7 Федотов Г. О национальном покаянии // Федотов Г. Судьба й грехи России:

избранньїе статьи по философии русской истории й культурьі. В 4 т. С-П., 1991. Т. 2. С. 47-48.

8 Малахов В. Идентичность, диалог, ответственность: о философии нашего общения // Дружба народов. 1998. № 11. С. 162-163.
http://www.stepanbandera.org/bandera_losev.htm
__________________
«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю» (Є. Коновалець)
бандерівець вне форума  
Ответить с цитированием
Старый 20.05.2010, 11:51   #45
Ya
Аватар для Ya
Сообщений: 7,281
Очки репутации: 77,995
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от бандерівець Посмотреть сообщение
«Український націоналізм бореться проти імперіялізму, проти тоталітаризму, расизму і всякої диктатури»
короче, все бандеровцы хотят полнейшей анархии, вот тогда они успокоятся.
__________________
Всё, что я должна, написано в налоговом кодексе. Что не должна – в уголовном. А остальное – ваши домыслы.
Ya вне форума  
Ответить с цитированием
Ответ




РАССКАЖИ О ФОРУМЕ на других сайтах

Опции темы
Опции просмотра Оценка этой теме
Оценка этой теме:

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.




Создано на vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2020, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot. Донецкий форум.